Одяг із друкарні

Одяг із друкарні

У Первомайську, що на Миколаївщині, створено колекцію одягу з багатотиражок: за задумом дизайнера, паперові сукні — дешеве, стильне й екологічно чисте вбрання. «Друге життя» газетам подарувала Оксана Дячок, яка працює керівником класу моди і здобуває фах дизайнера. На думку автора колекції, зараз люди стали рідше купувати газети, мотивуючи це кризою, — і абсолютно даремно! Адже прочитана газета дуже багатофункціональна: окрім традиційних побутових цілей, вона може виконувати й суто дизайнерські — перетворитися на оригінальну сукню.

Тягайте «залізо» на здоров’я

У черкаському мікрорайоні Митниця з’явилися два тренажерні «зали» просто неба. Як повідомили «УМ» у прес–службі черкаського міського голови, перший із них розмістили у сквері «Казка», а другий — на території скверу «Зірочка». Обладнання для обох спортивних майданчиків подарував місту черкаський завод «Темп».

Канікули з Богом

На Тернопільщині все популярнішим стає дитячий відпочинок у християнських літніх таборах, що їх організовує Українська греко–католицька церква. Батькам вони особливо до вподоби, бо при духовній опіці вони спокійні за своїх синів–дочок, до того ж там їм у доступній і популярній формі пояснюють надзвичайно важливі речі, через різноманітні ігри та забави навчають добру та любові до ближніх.

«Антижук» став антилюдиною

«Антижук» став антилюдиною

«Жуки картоплю заїдають, — поскаржився знайомий. — І труїли вже, а не допомагає...» Проблема, що є нагальною для людей, нерідко стає приводом для наживи кмітливих організаторів. Потрібні засоби захисту рослин? Будь ласка! Та ще й відомої марки — російські «Престиж» і «Антижук». І хто розбереться, що фасуються «престижні антижуки» на околиці Сум? А якщо не допомагають, то це лише на руку виробникові: отже, люди знову прийдуть купувати «ліки» для картоплі, не уявляючи, що «антижук» уже перетворився на «антилюдину».

Посуньтеся, малі

У вересні вихованці Первомайської школи мистецтв будуть займатися музикою вже в іншому приміщенні. Добротний будинок, що зводився у радянські часи як монументальна споруда для місцевого райкому Компартії, займуть знову чиновники. Наразі йдеться про мерію і депутатський корпус. Споруда, де управлінці працюють зараз, теж не дістанеться дітям, бо її планують віддати під офіси і магазини.

«Пігулки» від сірості й нудьги

Ініціаторкою благодійної акції під девізом «Кольоровий світ» стала полтавська художниця Олена Одарич, яку свого часу столичні колеги запросили до участі в аналогічних «розмальовках» однієї з київських лікарень. Однак у дитячих закладах рідного міста також вистачає сірих, похмурих кольорів і одноманітності, відзначила Олена. І вирішила діяти, згуртувавши довкола себе невелику, але «могутню купку» небайдужих митців–однодумців. Їхніми «підшефними» в обласному центрі стали школа–інтернат №1, дитяче відділення психіатричної лікарні та поліклініка для малечі на вулиці Нікітченка. Саме тут на яскравих і багатобарвних настінних малюнках «ожили» козак Мамай та інші герої українського фольклору, традиційні сільські пейзажі, квіти, орнаменти тощо.

Війна за «Дружбу»

Війна за «Дружбу»

Ще донедавна готель «Дружба», розташований у центрі Донецька по вулиці Університетській, гостинно відчиняв двері гостям шахтарської столиці, а сьогодні він став об’єктом не лише пильної уваги громадськості, а й територією протистояння городян із забудовниками. Навіть дійшло до силового вирішення проблеми. 8 червня між мешканцями навколишніх будинків та робітниками, які зводили будівельний паркан, виникла сутичка.

«У зв’язку з тим, що конфлікт мав «перспективу» перерости у бійку, було викликано додаткові сили міліції. Правоохоронці запобігали протиправним діям як з однієї, так і з другої сторони», — йшлося у повідомленні відділу зв’язкiв із громадськістю ГУ МВС у Донецьку. Проте інформація правоохоронців була не зовсім вичерпною...

Двоголове безголів’я

Двоголове безголів’я

Про наміри повернути на маківку пам’ятника коменданту Полтави часів відомої битви Олексію Келіну двоголового російського імперського орла наближені до тодішньої міської влади діячі вперше заговорили у 2007 році. Згідно з їхніми задумами, відреставровані старі та набудовані нові пам’ятки до 300–річчя баталії «тягли» більш ніж на 300 мільйонів гривень (!) і, по суті, перетворювали Полтаву з «серцевинного» українського міста на такий собі доважок до поля трагічної для нашої держави битви. Та оскільки згадана сума була явно непідйомною, то й подібні пропозиції сприймалися більшістю, як чергові прожекти ласих до бюджетних і спонсорських грошей та водночас знаних своїми українофобськими витівками можновладців. Зрештою, напередодні «ювілею» баталії обійшлися переважно «косметичним» ремонтом пам’ятників, у тому числі й полковнику Келіну. Однак 27 червня минулого року під час відзначення 301–ї річниці Полтавської битви архітектор Валерій Трегубов заявив перед телекамерами, що проект відновлення двоголового орла готовий, тож він вгніздиться на монумент уже до Дня міста, тобто до 23 вересня.

Таємниця піщаного кар’єру

Таємниця піщаного кар’єру

Рішення, прийняте на останній сесії Тернопільської обласної ради, повинне посприяти розслідуванню трагічної події 66–річної давності і, можливо, розкрити не одну історичну таємницю. Ідеться про виділення депутатами 60 тисяч гривень на розкопки підземелля пагорбу Стінка біля села Фащівка Підволочиського району Тернопільщини. Згадане село тісно пов’язане з визвольною боротьбою жителів Західної України впродовж 40–х років минулого століття. За свідченням істориків, на його околиці, у штольнях старого піщаного кар’єру, була облаштована одна з криївок регіонального штабу УПА. Наприкінці Другої світової війни енкаведисти дізналися про це місце, відтак 4 квітня 1945 року там розігралася справжня трагедія. Енкаведисти оточили кар’єр і почали «викурювати» повстанців газом, коли ж це не допомогло, то просто підірвали вхід. Відтак тонни піску й землі назавжди відрізали нещасних людей від білого світу. Водночас на смертельну таємницю Стінки на багато наступних років було накладене «табу».

На українському «возі» — у Європу

До ювілейного Дня Незалежності працівники розквартированого в Кременчуці Крюківського вагонобудівного заводу запланували зібрати два перші українські пасажирські вагони підвищеної комфортності, що мають європейські стандарти габаритів RIC і призначені для міжнародних перевезень. Зараз на підприємстві тривають роботи над внутрішньою «начинкою» тих «хатинок на колесах».