День Соборності в столиці Галичини відзначають урочисто, але без зайвого пафосу: гроші відверто економлять. Прелюдією до свята стало прибирання могил та пам’ятників видатним дiячам УНР i ЗУНР, похованим на Львівщині. Як розповів «УМ» начальник управління сім’ї та молоді Львівської облдержадміністрації Андрій Рожнятовський, «ми насамперед намагались змінити підхід до подібних урочистостей, бо ж Україну треба любити не на словах. Саме тому ми зібрали представників тридцяти громадських організацій Львівщини і попросили зосередитись не на урочистих дефілядах, а насамперед на похованнях героїв, які вірою і правдою виборювали незалежність і цілісність України. І люди справді перейнялися, бо ж не годиться, коли могили й пам’ятники припадають снігом, і нема кому свічку запалити».

Що й казати, враження неприємне. Однак, спостерігаючи за поведінкою деяких депутатів від «пропрезидентської» фракції НУНС останнім часом, розумієш, що не варто ні дивуватись, ні обурюватись, адже це — нормально. Це — нормальний «пацюкізм».

Учора в Брюсселі мала відбутися церемонія відкриття інсталяції відомого чеського митця Давида Черни (композиція, яка була зібрана перед будинком Ради міністрів ЄС з нагоди початку головування Чехії в ЄС). Восьмитонна композиція під назвою «Ентропа» — це група скульптур у формі контурів територій країн­членів ЄС, кожна з яких висміює стереотипи, пов’язані з конкретними націями. Саме це авангардистське скульптурне творіння площею 16 кв. м відразу після встановлення викликало великі суперечки.

Замислюватися про наповнення своїх новорічних ефірів телеканали починають, як правило, за кілька місяців до новорічної ночі. Можливо, саме ця дисциплінованість і порятувала їх від необхідності відмовлятися від нових проектів і витягати зі своїх архівів щось із минулорічного виробництва. (Водночас придумуючи, як цей «секонд–хенд» зпозиціонувати перед глядачами та конкурентами, аби ті сприйняли його ну хоча б за вінтаж). Щоправда, на повальний ексклюзив розраховувати не варто — власне, цей самий ексклюзив і в кращі часи був розбавлений телепроектами з недалекого минулого, — але нудьгувати біля телевізора під час новорічних вихідних нам точно не доведеться.

Україну один за одним залишають її герої, свідки великої епохи національно–визвольних змагань. У ніч із вівторка на середу цього тижня відійшла до кращого світу Оксана Бандера, наймолодша із сестер провідника ОУН Степана Бандери. Усі Бандери були особистостями такими сильними, а їхні життєві шляхи були такі тяжкі й непересічні. Пані Оксана відбула 48 років заслання, таборів, каторги, набагато більше за багатьох українських дисидентів, маючи в серці найпершу цінність — свою родину. Вона і не ховалася в тіні свого визначного брата Степана Бандери, і не намагалася зробити якихось дивідендів зі свого прізвища чи «каторжного стажу». Усі ці півстоліття на чужині вона мріяла повернутися додому. Її мрія здійснилася, пані Оксана прожила старість на Батьківщині, і сьогодні виконають її останню волю: Оксану Бандеру поховають на цвинтарі у рідному селі Старий Угринів, біля сестер.

Євген Курман — режисер із багатою біографією всеукраїнського масштабу. Свої спектаклі він ставив у столичному Молодому театрі, в театрах Одеси, Івано–Франківська, Донецька... Незважаючи на це, зустріти його прізвище в афіші театру «Вільна сцена» я, чесно кажучи, не сподівалася.

Вона є чудовою дружиною, має ідеальні виміри 80–58–83, гарненьке личко та сяюче волосся, читає газети, розбирається в картах, виконує просту домашню роботу та готує коктейлі. І, найголовніше, виконує всі бажання чоловіка і ніколи не свариться.

Цьогоріч любителі мандрувати вперше заздрять «домосідам», які в затишній атмосфері «топчуть» олів’є перед телевізором на рідному дивані й п’ють вітчизняне ігристе — навіть під час кризи на таку забаву грошей точно вистачить.

Унікальний для електротранспорту України трамвай задіяно в Запоріжжі. «Дитя» українсько–чеського СП «Татра–Південь» своїм дизайном, комфортом і рівнем безпеки руху відповідає євростандартам: наразі це єдиний у країні трамвай, обладнаний, окрім усього, кондиціонером для водія.

Учора у Вільнюсі президенти України Віктор Ющенко та Литви Валдас Адамкус підписали «Дорожню карту» — рамковий документ, який визначає обриси та напрями співпраці між двома країнами на наступні два роки.