Тема виборів в Україні останнім часом активно обговорюється у політичних колах.

Велика екзистенційна проблема росіян — існування поруч з нею цивілізованої альтернативи росії, України, не має бути вирішеною на користь агресора, інакше від такого жбурляння каменюки кола по воді почнуть зносити всі демократичні конструкції.

Держава почала помічати згубну роль УПЦ МП в українській державності лише в листопаді 2022 року. Хоча ні одиничних служителів кремля під прикриттям християнської віри, ні цілих фсбшних сект у рясах не мало б бути в Україні вже давно.

Чорна кішка, яка на початку серпня пробігла між Польщею та Україною, мала б зійти з дистанції відносин цих двох країн уже от-от, 15 вересня.

Одіозний український олігарх Ігор Коломойський отримав 2 вересня підозру від Служби безпеки України (СБУ) та Бюро економічної безпеки (БЕБ) у справі ПриватБанку.

Ми не те що не здивовані загибеллю одіозного олігарха, власника ПВК «Вагнер» євгенія пригожина, ми передбачали подібний сценарій.

Наша політична ситуація продовжує не додавати оптимізму.

Необережне висловлювання керівника апарату Генерального секретаря НАТО Стіана Єнссена за результатами конференції з міжнародної безпеки, що проходила в місті Арендал на півдні Норвегії

У нашій ще одній лінії фронту — боротьбі з російською пропагандою — на передові позиції проблем виходить відсутність взаємодії держави з друкованими ЗМІ.

Ми наразі в такій ситуації, що у великій політиці відбувається те, що й скрізь під час війни. Під час російських атак, скажімо, українські ППО збивають ворожі ракети, ми знаємо про збиття, а де уламки й чи пошкодили вони щось — розбираємося навздогін.