Чи є надія на Надєждіна? Виборчі ігри кремля в очікуванні перевороту

Питання в тому, що версій цього сценарію є кілька.  

 

Перша. Ніхто не збирається віддавати крісло президента Борису Надєждіну, просто кількістю поставлених підписів на підтримку його участі у виборах адміністрація президента намагається вирахувати, яка частина населення росії проти війни.

 

Адже Борис Надєждін постійно заявляє, що першим його рішенням на посту президента буде припинення вогню, тобто війни. А питання з окупованими територіями України та Криму вирішуватиметься на перемовинах, котрі можуть тягнутись роками.

 

На цей момент Надєждін набрав майже 200 тисяч підписів. Імовірно, адміністрації президента рф путіна результат заздалегідь відомий, але несподівано для кремля процес збору підписів на користь Надєждіна перетворився на мирний антивоєнний протест. 

 

Можна припустити, що настрій російських мас змінюється. І підходить до кінця той час, коли московська телебрехня мала тотальний вплив — вона почала здуватись. 

 

Не додають гарного настрою адекватним росіянам нові види жорстокості вітчизняної каральної психіатрії. Здається, лікарі мордорських психлікарень уже можуть собі ні в чому не відмовляти.

 

Важкості сприйняття реальності московитським батькам і дітям додає той факт, що російські підлітки можуть повторити долю своїх однолітків з північної Кореї, котрим присуджують каторжні роботи за перегляд південнокорейських серіалів.

 

Наступна версія потреби введення в гру виборів президента рф вказує на те, що Надєждін таки може стати очільником кремля. І що тоді? У  ситуації, коли Борис Надєждін не є антисистемним гравцем. Він не революціонер і не піде проти путіна. Принаймні відкрито.

 

І єдине для Надєждіна виправдання цієї позиції: якщо він буде говорити по-іншому, його арештують. Ну, може бути.

 

Щодо війни проти України, то Надєждін сказав: «Якщо я стану президентом, то в перший день закличу Україну, Америку та всіх інших почати перемовини. Я планую добитись зупинки вогню у перший тиждень свого президентства, щоб люди просто перестали одне одного вбивати. Але я не божевільний і не буду закликати наших солдатів одразу викидати зброю та повертатись додому. Вони потрібні будуть на певній лінії фронту, де й буде заморожено конфлікт, тому солдати там залишатимуться і водночас ми будемо вести перемовини».

 

А після того, як сказав Надєждін, дуже довго, упродовж усієї каденції, котру він має намір скоротити до чотирьох років, вирішуватимуть, що робити з окупованими територіями.

 

«Однак є проблема з українським керівництвом. Воно досі каже, що Україна військовим шляхом поверне Крим. І проблема навіть не в тому, що в них сил не вистачить, а в тому, що більшість самих мешканців Криму хочуть бути з росією. Зрозуміло, що доведеться вмикати важелі міжнародного визнання», — вважає Надєждін.

 

Політичний бекграунд Бориса Надєждіна доволі строкатий. У кандидати в президенти його висунула партія «Громадянська ініціатива». 

 

Зазначимо, що членкинею цієї партії є похресниця путіна Ксенія Собчак. 

 

Вирішальну роль у висуненні, як вважають аналітики, відіграли заклики представників несистемної російської опозиції в країні та за її межами, які традиційно розходяться у поглядах.

 

На підтримку Надєждіна висловилися, зокрема, директор «Фонду боротьби з корупцією» (ФБК) Іван Жданов та юристка фонду Любов Соболь; політтехнолог і опозиційний політик Максим Кац; бізнесмен Михайло Ходорковський та інші.

 

Аналітик Берлінського фонду «Наука і політика» Микола Петров вважає Бориса Надєждіна слабким політиком, який виявився в потрібний час у вдалому для себе місці.

 

Об’єднання в цьому випадку опозиційних сил, які зберігають принципові розбіжності в низці питань, Петров пояснює відсутністю альтернативних кандидатів

 

«Звісно, Надєждіна не можна назвати консолідуючою фігурою для опозиції. Він просто єдиний кандидат, який хоч якось виступає проти війни», — зазначив Петров. 

 

На думку політолога, у всій нинішній ситуації — це логічне вираження стратегії кремля за останні 15 років, за умов, коли політичне поле зачищено від конкурентів, а спаринг-партнерів ретельно підбирає владна верхівка ерефії.

 

Чинний політичний режим на росії сприяв пасивному ставленню до виборів у більшості населення.

 

«Частина цієї пасивної більшості готова витрачати свій час на чергу (щоб поставити підпис за висунення кандидата в президенти. — Ред.), але не готова на активну протидію», — вважає аналітик. 

 

Тож довгі черги й заходи в штабах Надєждіна є слабкими доказами серйозних протестних настроїв у російській спільноті — вони свідчать про відсутність достатньої кількості якісних пропозицій.

 

Також, імовірно, на такий крок кремль іде через серйозні коливання громадської думки, аби скорегувати позицію. 

 

Водночас у тому, що Борис Надєждін не володіє потенціалом небезпечного конкурента владі, є його перевага в зовнішній ситуації рф,  вважає опозиційний російський політолог Дмитро Орєшкін.

 

За його оцінками, Надєждін — кандидат, як і інші в нинішній кампанії, підконтрольний владі. А вона може не допустити Надєждіна до виборчого процесу, скориставшись як адміністративним ресурсом, так і фальсифікаціями в дні голосування.

 

Також прихильники Надєждіна не мають такого силового ресурсу, який мав пригожин, або суттєвої інфраструктури, що нею володіють штаби Навального. 

 

Хоча, за прогнозами Орєшкіна, число розчарованих у путінові росіян може значно вирости — залежно від воєнної ситуації.

 

Отже, в політику Борис Надєждін прийшов у 1990 році, ставши депутатом у підмосковному Долгопрудному, а потім — заступником голови місцевої ради.

 

Пізніше він був помічником Бориса Нємцова, коли той займав пост першого віцепрем’єра.

 

Після того Надєждін став помічником прем’єр-міністра, а потім замглави адміністрації владіміра путіна — сергія кирієнка, разом з яким, будучи членом «Союзу правих сил», працював до 2020 року.

Крім того, в період масових протестів проти фальсифікацій на виборах у держдуму рф у грудні 2011 року Надєждін брав участь у мітингу на Болотній.

 

А вже в 2012 році він відправив у передвиборчі штаби всіх кандидатів у президенти росії, в тому числі й штаб владіміра путіна, пропозицію стати їхньою довіреною особою. 

 

І в результаті став довіреною особою лідера «Справедливої росії» Сергія Миронова, а штаб путіна зробив Надєждіна своїм спостерігачем.

 

У 2015 році Борис Надєждін з’являвся на праймеріз «Єдиної росії». Як потім пояснив виданню «Фонтанка», такий крок зробив заради «тролінгу» та участі в дебатах партії влади. Праймеріз Надєждін програв, як стверджує, за домовленістю, але тому, що за власною оцінкою, всіх «розніс» на дебатах.

 

Однак в інтерв’ю «Коммерсанту» в 2016 році пояснив це інакше, мовляв, іншого способу пройти в держдуму за партійними списками немає.

 

Тож Борис Надєждін завжди тримався біля влади. І його коливання між ліберальними партіями та проєктами, підконтрольними кремлю, аналітики пояснюють спробою політичного самозахисту. 

 

Деякі російські політичні експерти не мають сумнівів, що реєстрацію центрвиборчкомом ініціативи групи Надєждіна контролював кремль, але на хвилі підвищеної уваги до себе політик міг відчути кураж і тому почав дозволяти собі більше.

 

Отже, Надєждін каже, що залишить нинішній путінський режим, але з іншим обличчям. Нагадаємо, той режим, що перелаштований на «оборонку».

 

«Треба змінювати пріоритети російської держави — це тривала й важка праця», — зазначив Борис Надєждін.  

 

На те, що Надєждіна хочуть легалізувати для переговорного процесу, вказує і наступне його твердження.

 

Цей компромісний гравець зазначає, що якщо його не зареєструють як кандидата на посаду президента або він не переможе на виборах, то все одно, на його думку, путін не добуде до кінця чергової шестирічної каденції.

 

І, як стверджує, процес передачі влади путіним наступнику — незворотний. Бо, як сказав Надєждін, він не бачить сценаріїв, за якими продовження президентської каденції путіна буде добре для росії. 

 

Подібний сценарій — заміну президента на наступника посеред каденції — ми вже спостерігали на московії. Саме так експрезидент рф Борис Єльцин привів на царювання самого путіна.

 

Тож «класно» ефесбешники придумали: «нове обличчя», не заплямоване, з яким не соромно вести перемовини, і при цьому все залишається як є: можна поторгуватись із Заходом, найімовірніше — за рахунок України. Бо Захід вочевидь не хоче воювати, а хоче торгувати.

 

Остання версія лягає в канву заяв і глави офісу президента України Андрія Єрмака щодо ймовірності переговорів з ерефією уже в цьому році. Але до того — тривалі перемовини або торги. Торгують усі!