Коли державі вже понад 20 років — якось трохи дивно вкотре повторювати прописану в Конституції й інших законах аксіому про те, що державна мова України — українська. Навіть якщо вже трохи більше року діє горезвісний закон Ківалова — Колесніченка «Про засади державної мовної політики», який надає неабиякі привілеї російській. На щастя, так званий «закон Ка–Ка», за оцінками експертів, кардинально не змінив мовну політику країни. Економічних збитків — витрат на заміну вивісок у російськомовних регіонах, втрат на ринках реклами, музичної та кіноіндустрії та недоотриманий прибуток на ринках, які не виникли, — поки що не підрахував ніхто. Втім їх можна приблизно уявити за цифрами, які озвучували раніше. На одному із засідань парламентського Комітету з питань культури і духовності представник Мінфіну Валентина Брусило казала, що на реалізацію закону потрібно до 17 млрд. грн., щоправда, через деякий час чиновниця відмовилася від своїх слів. Суму витрат місцевої влади на реалізацію закону — 13—17 млрд. грн. називав екс–Президент Віктор Ющенко.