Коли в шибку стукотить сніг та б’ється вітер, а минулий дачний сезон із чорнобривцями й мальвами залишився лише у твоїй пам’яті та на фото, зимову хандру як рукою знімають кімнатні фіалки. Вони різнобарв’ям квітнуть на кухонному підвіконні й нагадують про п’янкий подих минулого літа.

Якщо хочете відчути себе щасливою людиною, спробуйте заплющити очі і прожити один день, мов незрячі. Після цього пекла ви подякуєте долі, що маєте можливість бачити все, що вас оточує. Ви безперешкодно можете себе обслуговувати в банку чи магазині, в метро чи автобусі, на світлофорі чи темній вулиці зимового дня.

Нещодавно головний редактор сайта «Цензор нет» Юрій Бутусов у матеріалі «Командир, який змінив хід війни», розповів про 2-гу протитанкову артилерійську батарею 51-ї окремої гвардійської механізованої бригади під командуванням капітана Костянтина Коваля, бійці якої відзначилися в бою з російськими військовими підрозділами на підступах до Іловайська 26 серпня 2014 року і взяли в полон велику групу російських військовослужбовців.

Богдан Пташник був чи не єдиним волинським журналістом, який поїхав на війну простим солдатом фактично з перших її днів. Звістка про його важке поранення в бою під Карлівкою 23 травня 2014-го, де підрозділ «Донбасу» потрапив у підступну засідку терористичного батальйону «Восток», була шоком для всіх нас, його колег по журналістському цеху, а найбільше для рідних.

97-річний Андрій Олексійович та 93-річна Ганна Артемівна вже кілька днів не можуть відійти від хвилювань. Той факт, що їх занесли до Національного реєстру рекордів України, став для них, зізнаються, великою несподіванкою.

Тетяна — 23-річна волонтерка з Хмельницького. Попри діагноз ДЦП, дівчина однією з перших вийшла на місцевий Майдан, а згодом почала збирати допомогу для бійців у зоні АТО. Разом з однодумцями активістка заснувала благодійний фонд «Подих надії нації», який допомагає військовим, дітям-сиротам, онкологічним хворим.

Воістину, нові стандарти співпраці з журналістами. Нещодавно в місті енергетиків Ладижин скоєно напад на відомого у місті громадського діяча та правозахисника Андрія Скакодуба, який займається журналістськими розслідуваннями щодо корупції серед місцевих чиновників.

Мистецтво суйсекі — любування «диким» та необробленим камінням, як це притаманно культурам Японії, Кореї та Китаю, — в Україні рідкісна річ. Єдиний у нашій країні колекціонер — 48-річний Олександр Ніколашин, який збирає каміння, що нагадує продукти харчування, живе на Черкащині у місті Сміла.

У багатьох українських родинах традиційно заведено: якщо народжується дитина, то все підпорядковується їй. І коли поруч немає бабусі та дідуся, то на певний період відкладаються зустрічі з друзями, походи в кіно чи театр, а про подорожі залишається лише мріяти. Такі стереотипи зламала молода сім’я з Черкас — Таня та Любомир Коломійці.

Ця історія — про кохання. Про кохання, перед яким нехай сховаються всілякі гламурні «амури». Про кохання незвичайне, вистраждане і вимріяне довгими роками, яке прийшло до двох непросто, нешвидко і, здається, всупереч усьому. Час, відстань, особисті проблеми і загальні обставини, врешті-решт, навіть міжнародна політика — геть усе було проти нього.