Президенту Польщі Александру Кваснєвському лишаються лічені дні до закінчення його каденції. 9 жовтня в Польщі президентські вибори, на яких зійдуться в запеклому клінчі два претенденти від правих сил — Дональд Туск («Громадянська платформа») та Лех Качинський («Право і справедливість»), і попри рейтингові переваги Туска, аналітики вважають, що другого туру виборів не уникнути. У будь-якому випадку неокомуністові Кваснєвському гідного його амбіціям місця на польському політичному олімпі не залишиться. Відтак він ризикнув випробувати фортуну в боротьбі за пост «президента світу» — в Нью-Йорку вже обговорюють польську пропозицію стосовно висунення Александра Кваснєвського на посаду Генерального секратаря ООН.

У Росії чергова фобія експорту революції, цього разу «будівельної», яку на чоботях можуть занести українські гастарбайтери. Три з десяти мільйонів заробітчан, які працюють в Росії, — українці. Найпопулярніший серед наших заробітчан різновид діяльності — будівництво. До 90 відсотків із них працюють нелегально. Ця величезна проблема, винесена за кордон, як за дужки, і сам факт її існування, що оголює цілий пласт проблем внутрішніх, — вразливе місце кожного, хто сам або чиї родичі і друзі змушені шукати примарне еміграційне щастя задля забезпечення своїх сімей.

Давно вже Президент України не виступав з трибуни ООН. Пiвроку не був у Сполучених Штатах Віктор Ющенко. Відтоді, як його відразу по перемозі Помаранчевої революції з тріумфом вітала вся Америка, офіційна і неофіційна, в Україні минула ціла політична епоха. Президент у ці дні пояснював нову ситуацію в державі й обіцяв, що Україна йтиме шляхом демократизації. «Ми ще раз підтверджуємо свою відданість цілям міжнародного розвитку, визначеним у Декларації тисячоліття, і готові сприяти їх досягненню», — виголосив Віктор Ющенко з трибуни саміту ООН.

Підсумковий баланс катастрофи на Чорнобильській АЕС становить 4 тисячі померлих від онкологічних захворювань на 600 тисяч чоловік, які проживали в найбільш вражених радіацією регіонах, тобто значно менше, ніж говорилося досі. Такий головний висновок звіту ООН, який було представлено позавчора. Дотепер кількість смертельних жертв чорнобильської катастрофи оцінювали в кількадесят тисяч осіб. У звіті також говориться лише про 56 смертей, спричинених безпосереднім високим опроміненням: 47 пожежників і ліквідаторів та 9 дітей, котрі померли від раку щитовидної залози. А у звіті експертів Ради Європи від 1997 року зазначалося, що радіоактивне опромінення отримали майже 3 мільйони осіб, наголошує французька газета «Монд».
Багато незалежних екологів уже назвали «арифметику» ООН цинічною.

У серпневе політичне та бізнес-затишшя робоча поїздка Голови Верховної Ради Володимира Литвина до Москви викликала інтерес, можливо, навіть більший, ніж на те заслуговувала. Офіційно Володимир Михайлович літав до росіян «зміцнювати міжпарламентські стосунки». Але всі українські оглядачі та журналісти подумали, що насправді мета візиту була ширшою і, можливо, інакшою. Не в останню чергу й тому, що Литвина вважають одним із небагатьох високих політиків у новій владі, які мають свої «виходи» на Москву та інтереси там, а також тому, що візаві нашого спікера, окрім його російського колеги — спікера Ради Федерації Сергія Миронова, був і президент Володимир Путін.

У четвер дипломатичний конфлікт між Варшавою та Мінськом сягнув апогею: поляки відкликали свого посла в Білорусі Тадеуша Павляка «для консультацій». «Він не повернеться, доки ситуація в Білорусі не зміниться», — сказав міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд. Відкликання посла — це ознака крайньої напруги у стосунках між державами, далі може послідувати тільки розірвання дипвзаємин.

Перший виїзд Тимошенко-Прем'єра в Європу — робочий візит до Польщі 10 червня — не обійшовся без скандалу. Йдеться про «подарунок» її однопартійців зі Львова: як уже розповідала «УМ», фракція «Батьківщини» в міській раді Львова напередодні візиту заблокувала рішення про відкриття польського військового цвинтаря Орлят, що на Личакові. Поляки, для яких це питання впродовж трирічної епопеї навколо меморіалу було особливо дражливим, не могли не вплести голосування у Львівській міськраді у котекст візиту Юлії Тимошенко.

Середньовічний замок у селі Токи дав життя багатьом сараям сільчан. Стоїть він, тобто його монументальні рештки, на острові, приєднаному до «материкових» Токів вузькою перемичкою, такою, що одна вантажівка проїде, а дві вже не розминуться. Позаду — цівка Збруча, саме тут до 1939 року стояла прикордонна застава поляків. Попереду — одна, і єдина на весь острів, грунтівка, що поволі виводить вас на порожнє зелене черево замку. У стінах незаможних хат та сараїв обабіч дороги легко прочитується мозаїка каменюк вапняка — точнісінького такого, з якого вимурувано замок. Що ж, мир — хатам, війна — палацам, як любили примовляти колись по той берег Збруча.

Саме із «зарплатного звіту» почався вчорашній «день відкритих дверей» у Міністерстві закордонних справ України. Приймаючи журналістів у велетенській залі засідань, обладнаній ще в часи Щербицького, в якій найкраще — це вид iз вікон на Дніпро і кручі, міністр Борис Тарасюк повідомив: найменший посадовий оклад співробітника МЗС — 243 гривні, найбільший — 709. Це — «щоб ви не думали, що дипломати жирують і шикують». Звісно, убогий гаманець доповнюють доплати за ранг, знання мов, відрядження, але все одно, каже Тарасюк, співробітники зовнішньополітичного відомства — візитки держави — отримують менше, ніж чиновники, приміром, Мінфіну та Мін'юсту. Нелогічна і несправедлива в уряді система оплати праці, резюмує міністр. На не вельми етичне питання, скільки ж він сумарно отримує на місяць, Борис Іванович відповів лише, що суттєво втратив у грошах, коли пішов iз Верховної Ради у міністри. Зате ж у статусі набув.

Узбецька влада намагатиметься локалізувати і поступово погасити конфлікт у Ферганській долині, потім, усвідомлюючи, що ці події дали тріщини в будівлі режиму, пробуватиме під тиском США та інших помітних зацікавлених міжнародних гравців, таких, як Росія, вдавати видимість ліберальних реформ. Так прогнозує політолог Вадим Карасьов. Учора на «круглому столі», скликаному оргкомітетом Міжнародного інституту демократії, Карасьов оцінив ситуацію в Узбекистані як продовження розпаду пострадянського простору, його входження в тривалу, на думку політолога, смугу нестабільності.