Верховний суд Білорусі залишив без задоволення скаргу Білоруської асоціації журналістів на попередження міністерства юстиції. Таким чином, організації було відмовлено в праві розміщувати на членських посвідченнях напис «преса», а також надавати юридичну допомогу журналістам у рамках Центру правового захисту ЗМІ.

Кожен візит «бацьки» Лукашенка до Венесуели — це чергова порція сенсаційних економічних домовленостей. То партію тракторів «Бєларус» у боліваріанську республіку домовляться продати, то організувати будівництво агромістечок за білоруськими проектами. Цього тижня добрі друзі–президенти Олександр Лукашенко й Уго Чавес знову зустрілися в Каракасі. Цього разу вирішили: Білорусь купуватиме у Венесуели сиру нафту для переробки на своїх НПЗ.

У вівторок у редакціях двох білоруських незалежних засобів масової інформації відбулися обшуки. Хоча скидалися вони, швидше, на пограбування — вилучення комп’ютерної техніки відбувалося з процесуальними порушеннями, а редактора сайту «Хартія 97» Наталію Радіну ще й побили.

У відносинах лукашенківського Мінська з Брюсселем, які останнім часом потроху тепліли, знову з’явилася тріщина. Тиск білоруської влади на польську меншину став темою для обговорення в Європейському парламенті й на зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС. І хоча санкції для білоруських чиновників у Євросоюзі поки повертати не збираються, діалог Європи та Білорусі опинився під загрозою зриву.

Десять діб арешту отримав незалежний білоруський журналіст Іван Шульга за те, що попередив своїх колег про міліцейський напад на мінський офіс телеканалу «Белсат». «Правоохоронці» запевняли, що репортер був п’яним, накинувся на одного з міліціонерів, обірвав йому шеврон і зламав гомілку. Журналісти вважають, що це — перший дзвоник репресій проти свободи слова напередодні президентських виборів...

«Братські» держави Олександра Лукашенка і Дмитра Медведєва не можуть домовитися про умови постачання російської нафти. У Москві наполягають на стовідсотковій оплаті Білоруссю експортного мита на «чорне золото», Мінськ посилається на документи митного союзу, якими не передбачено встановлення мита у торгівлі між цими державами. При цьому Росія претендує на білоруські НПЗ, які Лукашенко дуже не хоче втрачати.

Серія політичних зникнень прокотилась Білоруссю у 1999—2000 роках. Почалося все у травні 1999–го, коли зник колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко. Через чотири місяці невідомі викрали екс–голову Центрвиборчкому Віктора Гончара та його товариша, підприємця Анатолія Красовського. Гончар та Захаренко на той час вважалися найактивнішими діячами антилукашенківської опозиції. Майже за рік, у липні 2000–го, — зникнення оператора російського каналу ГРТ Дмитра Завадського. Білоруська опозиція покладає вину за зникнення всіх цих людей на владу і вважає, що нею створено спеціальні «ескадрони смерті». Президент Лукашенко ж повторює, що розслідування цих гучних справ — справа його честі. Скидається на те, що честь його вже десятиліття під сумнівом.

Традиційним місцем відпочинку для тисяч білорусів навіть у період кризи залишається Крим. Проте дорога до сонячного півострова на особистому транспорті може бути затьмарена кількагодинними чергами на кордоні.

Учора Мінськ відвідав помічник Держсекретаря США у справах Європи та Євразії Філіп Гордон. У білоруській столиці він провів перемовини як із вищою владою, так і з представниками опозиції. Пресу не допустили на «паркет» цих зустрічей, що дало ґрунт для виникнення чуток про чергові таємні торги Заходу з «остан­ньою диктатурою в Європі».

На стартовому саміті нової програми Європейського союзу для східних сусідів Олександр Лукашенко присутнім не буде, хоча раніше «явка» була запланована. Замість «бацьки» в Прагу полетіли перший віце–прем’єр Володимир Семашко і міністр закордонних справ Сергій Мартинов. Крім того, до столиці Чехії попрямувала делегація опозиційних білоруських політиків. Однак незважаючи на відсутність Лукашенка на саміті, Білорусь дедалі активніше рухається в бік Європи і повільніше — в бік Росії.