Книжковий ярмарок, організований «Форумом видавців», супроводжуватиме грандіозний вибух літературних і музичних акцій, що закликатимуть до гуманітарного мілітаризму.

Вересневий щорічний «Форум видавців» усі вже встигли полюбити. У його рамках проводилось і чимало заходів для дітей. Деякі з них користувалися особливою популярністю серед юних читачів та їхніх батьків. Пригадую, з яким захопленням розповідала мені маленька львівська знайома про перемогу в дитячих читаннях.

Вредні книголюби весь час скаржаться на життя. Мовляв, замало в Україні заходів, які б пропагували книжки широкому загалові, привчали б людей до літератури, як до якісного холодцю з хроном, чи, хоча б, як до вітаміну С у пігулках, що його можна дешево і вільно придбати у першій-ліпшій аптеці. А головне, навіювати людям, що книжковий продукт необхідний їм, як солодкий гематоген знекровленому організмові в постопераційний період. Тим часом обивателі усміхнено-невизначено (бо що з тих книжників візьмеш?) похитують головами, тримаючи у потертих кишенях тугі й перевірені дулі, а подумки вимріюють отой-таки найдієвіший народний антибіотик — хрін.

Виставка достоту унікальна. По-перше, тим, що подібна тематична добірка дає практично вичерпне уявлення про анімалістику як про мистецький жанр. Адже цей напрям можна вважати доволі молодим. Офіційне визнання анімалістики колекціонерами відбулося лише в XIX сторіччі. По-друге, унікальність столичної виставки з назвою «Цінуймо бронZoo!» полягає ще й у тому, що, цілком можливо, бронзові фігурки тварин (їх на виставці понад шість десятків) більше ніколи не зберуться під одним дахом. Пан Харес вирішив продемонструвати свою колекцію широкому загалу перед тим, як виставити її на аукціон, кошти з якого підуть на створення «Дитячої лікарні майбутнього».

На виставці загалом представлено близько п'ятдесяти робіт художника з фонду самого музею, деякі роботи привезені з інших художніх музеїв України, частина надана приватними колекціонерами, які вирішили не оприлюднювати свої імена. Таку таємничість працівники музею пояснили кореспондентові «УМ» тим, що приватні власники картин Айвазовського — переважно державні посадовці першого ешелону влади. Зайве розповідати про скромність наших державних мужів. Одну з картин із приватної колекції ледве занесли в приміщення музею через пожежний вхід, попередньо витягнувши двометрову заввишки і завширшки роботу з упаковки. Провідний науковий працівник музею Мар'яна Кружкова розповіла, що у світі імена приватних колекціонерів оприлюднюють лише з їхньої згоди. А таку згоду дає небагато поціновувачів високого мистецтва.

Усе стало з ніг на голову. Поки приватний і шикарний Pinchuk Art Center дарує масам сучасне мистецтво задурно, державний «Український дім» пропонує громадянам пізнавати прекрасний світ скульптури за гроші. Близько трьох сотень скульптур майже п'яти десятків українських майстрів різних поколінь розташовані на квадратному кілометрі площі колишнього Музею Леніна.

Головний редактор «ШО» Олександр Кабанов завчасно попереджав запрошених приходити в столичну кав'ярню-книгарню «Бабуїн» раніше. Позаяк замість ста квитків було продано триста, плюс невизначене (але солідне) число окремо запрошених гостей, плюс шість із гаком десятків осіб «журналістської статі», ну і, звісно ж, певна кількість розумників, яким хитро вдалося «заникатися» у кав'ярні задовго до початку презентації.

У рамках Різдвяного книжкового ярмарку «Грані-Т» презентувало проект «Сучасна дитяча проза», позиціонований як авангардний. Авангардність проекту полягає в тому, що історії для дітей писатимуть автори, яких дитячими ніхто не вважає. Для початку взяли шість доволі розкручених імен, з яких з творами для дітей пов'язані лише Леся Воронина, знана як «матінка» журналу «Соняшник», та Ірен Роздобудько, яка свою прозову кар'єру починала 1995 року з історій у згаданому дитячому часописі. Для решти чотирьох письменників дитяча література — цілком нове й незвичне амплуа. Олесь Ільченко відомий як поет, журналіст, перекладач та автор доволі відвертої еротичної лірики. А письменники Світлана Поваляєва, Лариса Денисенко та Любко Дереш — це популярні в сучасному літературному процесі творці епатажної прози, деякі зразки якої не варто рекомендувати читати дітям до вісімнадцяти років.

Минулого тижня оголошено перелік стрічок-номінантів для висунення на премію «Оскар». У номінації «Найкращий іншомовний фільм» представлено шістдесят одну країну світу. Україну репрезентуватиме фільм Оксани Байрак «Аврора, або що наснилося сплячій красуні», від Росії номіновано «9-ту роту» Федора Бондарчука. Оскільки остання стрічка – українсько-російського виробництва, то цілком можна вважати, що ми представили на здобуття премії півтора фільма, а наші сусіди — лише половинку. Вперше свій фільм на здобуття премії подав Казахстан (стрічка «Кочівник» режисерів Сергія Бодрова-старшого, Івана Пассера і Талгата Теменова). А от гарячий фінський режисер Акі Каурісмякі несподівано для членів відбіркового комітету відкликав свою картину «Вогні в сутінках». Представники Американської кіноакадемії намагаються вмовити режисера змінити рішення.

Якщо «мега-панк-кір-корові» Саша і Сірожа присипляють нас кожного буднього вечора о 21.40, то бадьорий дует «Молочних братів» (перший випуск цього шоу з'явився в ефірі 12 вересня) розважатимуть глядачів у прямому ефірі кожного вівторка, середи та четверга з 23.00 аж до першої години ночі.