Якщо вже Валерій Маркус виніс цю ситуацію в публічну площину, чого, на мою скромну думку, не слід було робити - висловлюсь і я. Підкреслю, що все це тільки мої припущення, бо не знаю ситуацію в бригаді зсередини.

І ось днями, шукаючи в указі президента про нагородження знайомі прізвища, я побачила цього бійця. Він отримав високу державну нагороду - орден "За мужність". Наскільки я знаю, відзначився під час виходу підрозділу з оточення. Нині продовжує воювати. Отак. Він маріупольський, так що самі розумієте..

Після 24 лютого сталося те, на що мало хто очікував: українці дали ворогам тягла на всіх фронтах, включно з медійним. Півтора місяці і світ, і наші співвітчизники чують і сприймають майже виключно українську позицію.

Буду потроху віддирати від себе камуфляж, який не знімала шість з половиною років. Повернуся до батьків, які сильно постаріли за цей період і потребують мого піклування. Дочекаюся чоловіка з його контракту.

А потім я зрозуміла: справжні фронтовики знають правду, яка настільки сильно відрізняється від «офіційної версії», що говорити її в радянські часи було небезпечно для життя. Зараз часи м’якші: розповівши всю правду, ти ризикуєш всього-на-всього розсваритися з купою людей.

Скільки ще українських і не українських патріотів мають загинути, щоб ці ... нагорі нарешті закрили кордони, а не тільки балакали про це?
Може, життя Аміни і стане тією ціною, щоб це нарешті відбулося?

Я можу дуже просто і коротко пояснити, чим мені не подобається горезвісна «хресна хода». Не тим, що воно МП. Не тим, що там серед натовпу можуть бути бойовики й агентура. Не тим, що серед організаторів - відома проросійська наволоч...