Справжні фронтовики знають правду, яка відрізняється від «офіційної версії»

20:51, 10.05.2020

Моє покоління застало ветеранів Другої світової ще повними сил нестарими пенсіонерами. Це наші дідусі і бабусі. Вони пишалися тим, що були фронтовиками, а ми були допитливими дітьми, яких усе цікавило. Ми дико заздрили їм, бо були впевнені чомусь, що нічого цікавого за життя нашого покоління вже не трапиться :). Мабуть, це світовідчуття підсвідомо передалося нам від батьків, чия молодість прийшлася на десятиліття застою.

 

Я бігала з іграшковим автоматом і гралася з бабусею "в поліцая". Поліцай проводив допит полоненого партизана, потім, зазвичай, партизанові вдавалося втекти.

 

Обидва мої діди пройшли Сталінград. Обидва мали вищу освіту, принаймні один володів словом не гірше за мене. І жоден не залишив ані рядка записаних спогадів. Мамин батько помер до мого народження, але батьків тато дожив до 90 років - і нічого не розповів мені про війну. І батькові моєму не розповів. І мамин батько не розповів мамі - майже нічого, окрім деяких епізодів - як зустрілися, наприклад, з американцями на Ельбі і масово вимінювали у них годинники.

 

Маючи двох дідів-фронтовиків, я, як і все населення радянської імперії, що поклала у цій війні мільйони життів, і в тому числі українських - майже все, що знала про цю війну, знала з художніх творів, тобто - з пропаганди. А пропаганда завжди сильніша за правду - навіть у наш час, коли кількість джерел інформації необмежена і держава не може узурпувати їх.

 

Передмова до книги моїх власних спогадів про війну починається словами: "Одного дня я зрозуміла, чому ті, хто воювали, не люблять розповідати про війну. Ніхто й ніколи не пояснював мені цього, це просто вважається правилом доброго тону - що справжні фронтовики про пережите мовчать, а теревенять тільки липові, фейкові ветерани.

 

А потім я зрозуміла: справжні фронтовики знають правду, яка настільки сильно відрізняється від «офіційної версії», що говорити її в радянські часи було небезпечно для життя. Зараз часи м’якші: розповівши всю правду, ти ризикуєш всього-на-всього розсваритися з купою людей, які тобі особисто нічого поганого не зробили, і безкоштовно подарувати ворогові розкішний матеріал для пропаганди".

 

Правда - завжди гола, завжди непристойна, тому її інстинктивно соромляться. Брехати рідним онукам наші діди не хотіли, а казати правду було елементарно соромно. Бо "правильно" було - так, як в газетах чи по телевізору - красиво, жертовно й героїчно. А так, як насправді - це все одно, що зустріти поважних гостей у спідньому, в яких-небудь розтягнутих кальсонах з мішками на колінах.

 

Мені знадобилося не один рік відвоювати самій, щоб зрозуміти це.

 

Всієї правди про Другу світову ми вже не дізнаємось, бо нема вже кому її розказати. Але ми можемо фіксувати правду про ту, що випала на нашу долю. Я намагаюсь і намагатимусь це робити.

  • Биківня є найбільшою братською могилою в Україні, де покоїться цвіт нації

    осі ніхто не знає, скільки десятків тисяч наших співвітчизників лежать у Биківнянському лісі. Биківня, як і Бабин Яр, як Освенцім і Соловки, як Бухенвальд і Катинь - це страшні символи мучеництва невинних жертв тоталітарних терорів. >>

  • Помолимося за упокій закатованих та вбитих

    Цей історичний приклад має моральну складову, яка показує як гріх може зруйнувати душу людини, як із колишнього семінариста, яким був Йосип Сталін, можна стати жорстоким катом та вбивцею мільйонів. >>

  • Вічна пам’ять усім жертвам репресій. Ми пам’ятаємо

    Науковці кажуть, у Биківнянському лісі протягом найстрашніших років Великого терору знайшли свій останній притулок від 30 до 100 тисяч закатованих. Кожного разу, коли буваю там, відчуваю, як земля просякнута кров'ю, а крики жертв застрягли у гілках дерев. >>

  • Відчуйте різницю між «ніколи знову» і «можем павтаріть»

    Сьогодні, 8 травня, весь цивілізований світ відзначає День пам’яті і примирення. У 2015 році в Україні Указом президента Порошенка також було встановлено День пам’яті. Його ідеологія - ніколи знову... Символ дня - червоні маки, згадка про кожного загиблого, про пролиту на полях боїв кров мільйонів. >>

  • Україна буде, хоч і легко не буде теж

    Трохи стриманого оптимізму вам у стрічку. 56 відстоків українців погоджуються з тим, що СРСР та Німеччина разом відповідальні за початок Другої світової війни. Ставлення до УПА: позитивне - 44%, негативне - 22%. >>