Психопроблематика самоіронії. Творчість Володимира Даниленка
Восени 2001-го часопис «Книжник-review» вийшов з обкладинкою книжки Володимира Даниленка «Місто Тіровиван» на першій сторінці. >>
Протусувавшись чотири дні між книжкових стендів та розкладок на території Національного університету фізкультури та спорту, кореспондент «УМ» нових вражень, пов'язаних із поступом та розвитком вітчизняного книжкового ярмаркування, на жаль, не отримав. Хоча, як завше, було безліч нових назв книжок, свіжих імен, текстів, на появу яких нетерпляче чекали українські книгомани. Але на ажіотаж серед простих громадян цей книжковий захід не здобувся. Скрізь сновигали знайомі вже обличчя: журналісти, видавці, письменники — старші та молодші, популярні та менш відомі. Сам же ярмарок як явище залишився на маргінесах суспільства. Особливо прикро було це усвідомлювати, спостерігаючи натовпи не надто щасливих людей iз різноманітними прапорами й прапорцями обабіч експоцентру «Спортивний». Похмурих людей, яких організованими колонами, що, швидше, нагадували етап, гнали від Олімпійського стадіону до ЦВК, мало обходило, що під самісіньким носом у них розгорнулось масштабне книжкове свято.
Поверхами університету фізкультури вільно і не надто затребувано пересувалися славетні письменники: Анджей Сапковський (Польща), Павло Амнуель та Даниїл Клугер (Ізраїль), американець Джон Краулі. Як уже писала «УМ» у числі газети за 21 квітня, ці всесвітньо відомі фантасти завітали в Україну як учасники Міжнародної асамблеї фантастики «Портал», заходи якої відбувалися у рамках весняного ярмарку.
Розпитуючи присутніх про враження від книжкового ярмарку, кореспондент «УМ» отримав два варіанти відповідей. Видавці в один голос казали, що хоч народу і не багато, але книжки їхнього видавництва розходяться досить жваво. Книжкові експерти чи зайшлі на ярмарок письменники вважали, що ярмарок кволий, відтак торгівля теж кепська.
Павло Вольвач, письменник:
— Я тут бачив, як дівчинка з бубном, пританцьовуючи, закликала відвідувачів приходити на акцію. Може, лише так і можна примусити людей ходити на презентації. Ярмарок дуже кволий. Але що зробиш, це, мабуть, загальний стан нашої культури. Те, що видавці хваляться продажами... Хтозна. Може, то видавці фентезійної літератури. Бо я ажіотажу не помітив.
Леонід Фінкельштейн, директор видавництва «Факт»:
— Я особисто ярмарком дуже задоволений. Бо з десяти відвідувачів ярмарку п'ятеро купують книжки видавництва «Факт». Стосовно ж ярмарку загалом, то як я можу бути задоволеним, коли більшість людей — біля ЦВК, на майданах, а не біля книжок. Це проблема. І проблема не тільки реклами. Скажімо, у п'ятницю, на презентації нової книжки Оксани Забужко (це навіть не презентація була, а прес-конференція), з двадцяти трьох запитань журналісти поставили лише чотири, решта — читачі. Журналісти практично не допомагають читачам. Мені шкода, коли я читаю в газетах, які, зокрема, представлені на ярмарку, що «Медвін» проводиться у... планетарії, а не в Унiверситеті фізкультури. Це вже не просто збої в журналістській «матриці». Це вже трагедія. Провідниками українських книжок мають бути мас-медіа, тоді й відвідувачів на ярмарках буде більше.
Костянтин Родик, книжковий експерт:
— Традиційна хвороба «Медвіну» — це відсутність добре налагодженої реклами. На весняному ярмарку відвідувачів відверто мало. Те, що видавці роблять оптимістичні заяви, то це ні що інше, як збереження гарної міни при поганій грі. Бо вони ж заплатили гроші за місце, витратились на дорогу, на транспортування книжок. Насправді їм вдається відбити хіба що четверту частину видатків. Тому заяви про те, як жваво йде на ярмарку торгівля, я не коментуватиму, бо це належить до розряду фантастики.
Восени 2001-го часопис «Книжник-review» вийшов з обкладинкою книжки Володимира Даниленка «Місто Тіровиван» на першій сторінці. >>
На стіні будинку біля перехрестя Південного бульвару та вулиці Хотинської в Івано-Франківську з’явився незвичайний мурал – на ньому зображений Ісус Христос в сучасному одязі і на велосипеді. >>
Український, європейський і навіть світовий інформаційно-гуманітарний простір наповнюють новітніми наративами, у яких різними формами і методами нав’язують маніпулятивну концепцію щодо сутності повномасштабної російської війни проти України. >>
Коли стіни рідного дому стають лінією фронту, пам’ять згортається до розмірів валізи, але не втрачає своєї величі. >>
Напередодні свята традиційну, в сороковий раз, виставку народного мистецтва «Великодня писанка» організували у Рівненській обласній бібліотеці. >>
У Хмельницькому вже більше як пів року функціонує перший в Україні унікальний простір під назвою «Бібліотека речей». >>