Комп'ютери на карантині

У Кіровограді — НП: від двосторонньої пневмонії, ускладненої грипом, кілька днів тому померла вчителька однієї із загальноосвітніх шкіл міста. За словами медиків, пацієнтка спочатку скаржилася на біль у горлі, потім піднялася температура, тобто з'явилися звичайні симптоми грипу. Але згодом підключилася пневмонія — і врятувати жінку не вдалося. >>

Весна проти вірусів

Кількість хворих на грип та ГРВІ в Україні буде зростати ще протягом двох наступних тижнів — такий прогноз оприлюднив на вчорашній прес-конференції головний державний санітарний лікар МОЗ України Сергій Бережнов. Після піку захворюваності, який припаде на середину наступного тижня, епідемія досить швидко піде на спад. >>

За вікном — перелом

Екстремально розпочався тиждень для декількох десятків дніпродзержинців. У понеділок вранці на проспекті Леніна трамвай «КТМ-8», долаючи крутий підйом, раптово почав котитися назад. Причиною НП стало тимчасове знеструмлення електричної лінії. Гальма, які мали б блокувати колеса, спрацювали, однак лише частково. >>

Змова навколо росмови

«...Вперте небажання прокурора міста Донецьк виконувати вимоги закону та вперте ігнорування донецькими судовими інстанціями цього суттєвого порушення в прокурорському позові приводить до висновку про наявність у діях прокуратури міста Донецька, Ворошилівського районного суду та Апеляційного суду Донецької області змови». >>

Одеський Бабин Яр

Група зловмисників, яких зараз розшукує міліція, осквернила в ніч на 18 лютого Меморіал пам'яті жертв нацизму, зведений на Люстдорфськiй дорозі в Одесі. На деяких фрагментах скульптурного комплексу вандали намалювали свастику, а на плитах залишили написи: «Поздоровляємо з Холокостом». Як повідомив кореспондентові «УМ» представник єврейської громади Одеси, також розмальовано свастикою півтисячі могильних надгробків на Третьому єврейському кладовищі. Причому свастика — нанесена через трафарет, тож, найімовірніше, акція була ретельно спланована. >>

Німецькі б очі вас не бачили!

Потік людей, які хочуть оформити візу до якоїсь із цих країн, настільки зріс, що останні вирішили вдатися до послуг посередників. Тепер збиратиме заяви на отримання візи до Федеративної Республіки Німеччина, Королівства Бельгія та Королівства Нідерландів міжнародна фірма VFS — Visa Facilitation Services (Служба спрощення отримання віз). Вона прийматиме заяви і призначатиме дату співбесіди. А розглядати візові заяви та видавати візи будуть безпосередньо посольства. >>

Блок Лазаренка проти «Привату»?

Судячи з усього, інцидент виник випадково. До кафе «Гном» водночас завітали керівник служби інформації 9-го телеканалу (телекомпанія «Приват ТВ Дніпро») Анатолій Шинкаренко з колегами та виконуюча обов'язки генерального директора Дніпропетровської державної телерадіокомпанії Вікторія Шилова разом зі своїм чоловіком, досить відомим у місті бізнесменом, депутатом Бабушкінської районної ради від Блоку Павла Лазаренка Вадимом Головком. >>

Живою вкинули в криницю

По гарячих слідах правоохоронці Черкащини розкрили резонансне вбивство 41-річної жінки в селі Демки Драбівського району. Міліціонерів, котрі чимало жаху бачили за роки своєї роботи, вразило те, що злочин скоїли двоє підлітків-сиріт, яким тільки виповнилося 15 і 16 років. >>

Нашого сала у суші немало

Щоб «зліпити» велетенський рулет, який потрапив у «Книгу рекордів України», над ним чаклували шість майстрів. Результат «потягнув» на 24 кілограми 250 грамів, а нагодувати ним пообіцяли тисячу людей — саме на стільки шматочків згодом розрізали гігантське суші. Секрет приготування гастрономічного дива полягає в «начинці» — а це 125 роллів традиційного розміру: їх виклали на гігантський шматок спеціальних пресованих водоростей та закрутили в рулет. Найбільше суші країни виготовили в національних кольорах: до рису в ролах верхнього «поверху» додавали сині барвники, нижнього — жовті. Проте японська страва на український лад має ще одну цікавинку. До таких звичних інгредієнтів, як рис, морепродукти та спеції, додали ще й солоні огірки та... сало! Загалом же страва потягнула на 10 тисяч гривень. >>

Мовний щит

Лариса Масенко, завідувач кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», є одним із найавторитетніших мовознавців у незалежній Україні та чи не єдиним науковцем, який досліджує мовну ситуацію в країні, спираючись не лише на теорії, а й на соціологічні опитування та дослідження. Лариса Терентіївна — автор книг «Мова і політика», «Мова і суспільство: постколоніальний вимір» та упорядник збірки документів «Українська мова у ХХ ст.: історія лінгвоциду».
У День рідної мови Лариса Масенко розповіла «УМ» що значить мова для індивіда та суспільства та чим загрожує двомовність на рівні країни. >>

Колгосп у погонах

Донедавна міліцією керував інженер-революціонер (Луценко), а тепер — колишній голова колгоспу (Цушко). Все було б не так і погано — знаменитий Гліб Жеглов також, здається, не мав спеціальної вищої освіти, якби не одне «але». Найгірше те, що міністр внутрішніх справ керує хлопцями у погонах, виходячи зі свого професійного світосприйняття. Екс-голова колгоспу (чи радгоспу) — це ціла філософія. У Василя Цушка вона своєрідна. Про «челядь» він турбується мало, зате прагне витиснути з підлеглих чимбільше соків. >>

Мінімум як завдання-максимум

Перший віце-спікер Адам Мартинюк мав рацію, коли в понеділок стверджував, що «антикризова» коаліція має хороший інструмент для того, щоб не дати опозиції заблокувати трибуну. Банально, але це... блокування трибуни. Учора вранці «регіонали» менше поспали і ще задовго до початку засідання зайняли президію і трибуну Верховної Ради. Пригадується, так вони чинили й тоді, коли рвалися до влади минулого літа, в ході «коаліціади». >>

Містерія міністеріалізму

Що принесла нам конституційна реформа і які перспективи подальшого вдосконалення механізму органів державної влади та місцевого самоврядування? Такі ключові питання були в центрі уваги учасників триденного міжнародного форуму «Конституційна реформа: погляд громадянського суспільства». Зібрання в Одесі провели столична Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках спільної ініціативи Ради Європи та Єврокомісії. До розмови запросили експертів і політологів, членів Венеціанської комісії, суддів Конституційного Суду у відставці, депутатів різних рівнів, лідерів громадських організацій. >>

Невеликий герб

19 лютого 1992 року Верховна Рада, яка тільки привчалася до того, що вона — українська, а не радянська, затвердила новий Герб України. Одним із символів молодої держави став тризуб, офіційною мовою — Знак Княжої Держави Володимира Великого. >>

«Гроші повинні бути гарними»,

Це мистецтво в Україні не те щоб занедбане, але цінителів має небагато. Тому майстрам-медальєрам переважно доводиться працювати для власного задоволення і задоволення закордонних цінителів. Як, наприклад, члену міжнародної федерації медальєрів FIDEM, українському майстру медалі В'ячеславу Попову. А тим часом його роботи можна знайти в музейних і приватних колекціях усього світу. >>

«Ми весь цей час працювали, як звірі»

Про таких, як Віталій Устюжанін, кажуть: лідер, організатор-господарник від Бога. У 2000 році йому довірили наказом Міністерства оборони України складний об'єкт — Центральний військовий санаторій ім. М. І. Пирогова в Саках. Отримав у спадщину господарство ще гірше, ніж у сусідів (у цьому районі є ще сім санаторіїв, що використовують всесвітньо знамениті лікувальні грязі з місцевого озера). Усі приміщення занедбані, порожні, у деяких лиш щури бігають. Всього 50 пацієнтів у літній період. І «полк» обслуговуючого персоналу без завантаженості, без платні. >>

Хроніки кастрованого міста

Київ у кожного свій. Мій почався з Чорнобиля — напевно, це банально. А, може, й ні. Просто коли ти переживаєш щось дуже сильно, усіма «фібрами душі», як казали письменники ХІХ століття, тобі здається, що подібні почуття має багато хто з оточуючих. У 1986-му нас, школярів, завантажили в автобуси і відправили до Скадовська. Я пробула там недовго і скоренько звідти втекла — хай і не в буквальному розумінні. Й навіть не через те, що совдепія у піонерському таборі імені Гагаріна лізла з усіх шпарин і доводила до сказу. З ранку до обіду й з обіду до вечора ми, столичні юні ленінці, шльопали по розігрітому добіла асфальту при повному червоногалстучному параді і горлали «речьовки». >>

Камерон рятує планету

Після розриву із Джастіном Тімберлейком акторка Камерон Діаз недовго сумувала на самоті. Власне, геть не сумувала, оскільки на брак уваги красивих чоловіків ніколи не скаржилася. Одразу після того, як вони із Джастіном заявили, що розходяться, Камерон чкурнула на Гаваї, де дуже весело провела час із одним з найпривабливіших парубків планети, восьмиразовим чемпіоном світу з серфінгу Келлі Слейтером. Звісно, парочка запевняє, що вони — лише друзі. >>

Чекайте «Хобіта»

Довгоочікуваний фільм «Хобіт», який сюжетно передує кінотрилогії «Володар перснів», вийде на екрани у 2009 році. Так принаймні обіцяє Роберт Шеїй, керівник компанії New Line Cinema, яка екранізувала й «Володаря...». Щоправда, в інтерв'ю газеті «Нью-Йорк таймс» він зізнався, що сценарію майбутньої стрічки у кінокомпанії ще немає. Але запевнив, що робота над ним розпочнеться вже найближчим часом. >>

Прибирання ціною в півтора мільйона

У Британії починаються судові слухання у справі про незворотну втрату архіву фотографій групи «Бітлз». Біда трапилася ще у 2001 році, коли наймана прибиральниця складу компанії звукозапису ЕМІ помилково викинула у сміття сотні негативів і фото легендарного рок-гурту, зокрема й ті, які були використані в оформленні обкладинки першого альбому «бітлів» Please Please Me. На запиленій коробці був напис: «Не сміття — не викидати!», але жінка без вагань пожбурила її у смітник. А майже всі втрачені знімки не мають копій. >>

Анекдоти

Платний курс «Як стати багатим і відомим» — $1500.
Платний курс «Як стати багатим і залишитися невідомим» — $15000. >>

Прожити з ПРО

Глави урядів Польщі та Чехії показали дулю путінським погрозам. Чеський прем'єр-міністр Мірек Тополанек та польський прем'єр Ярослав Качинський в унісон заявили, що побудова американської системи протиракетної оборони відповідає інтересам обох країн, і відповідь на американські пропозиції буде радше позитивною. Це означатиме, що мюнхенські погрози-попередження Путіна відкинуто, і вир мутної геополітики забурлить у передчутті «холодної війни», як і двадцять років тому. Нагадаємо, ще у січні цього року Сполучені Штати запропонували Чехії та Польщі розмістити системи ракетного перехоплення і радарні станції, що «в сумі» й творить систему протиракетної оборони. Ця центральноєвропейська ПРО має за мету прикрити голови правнуків Шафарика від евентуальних іранських, північнокорейських та чиїхось ще боєголовок. Зрозуміло — чиїх, адже батьківщини потенційних арабських терористів навряд чи б доплюнули ракетами до Варшави або Праги. >>

Іран під прицілом

Сполучені Штати мають готовий план нападу на Іран. Ракети мають бути націлені на об'єкти, пов'язані з розвитком ядерних технологій, та загалом на всю військову інфраструктуру країни. До списку, підготовленого Центральним командуванням збройних сил США, внесено, зокрема, заводи зі збагачення урану в Натанзі та Ісфахані, об'єкти в Араку та Бушері. Про існування такого плану нападу на Іран повідомляє Бі-Бі-Сі. >>

Голос з Ватикану

Угоду про трансляцію української редакції ватиканського радіо підписали 29 січня цього року генеральний директор радіо отець Федеріко Ломбарді і президент Національної телерадіокомпанії України Віктор Набруско. З 13 лютого по вівторках і четвергах о 22.05 українські передачі з Ватикану уже транслюються на 3-му каналі загальнонаціонального радіо, а з квітня додасться ще програма по п'ятницях. «Коли ми довідуємося, як живе церква в інших країнах, на інших континентах, то розширюємо своє розуміння того, чим є церква, — коментує предстоятель Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар. — Це дуже корисно для нас, бо ми тоді виходимо поза межі нашого подвір'ячка і починаємо розуміти, що церква — це є всесвітня, по-людськи кажучи, організація, яка старається відповідати на проблеми, що є в інших країнах, в інших обставинах, в інших культурах». >>

«Чйорт поб’єрi!»

Які тільки несподіванки не підносить нам іноді журналістська професія! Декілька місяців тому мені потрапив до рук часопис «Київська Русь», де поміж іншого була надрукована дебютна проза авторки з красивим псевдо Ївга Веснич. Перше, що зацікавило мене в фантасмагоричному романі «Душа», — це присвята: «Моєму Києву — місту, яке я втрачаю». Далі йшла коротенька передмова, в якій важко було не помітити фразу: «...на четвертий рік після зникнення Києва з лиця землі». Форма розповіді теж інтригувала: у вигляді почергового цитування двох знайдених через роки після катастрофи текстів — документального і художнього. Врешті-решт, я полишила всі справи і поринула у нафантазований авторкою світ. І далі керувалася лише двома критеріями: читається чи не читається, подобається чи ні.
Попри не в усьому довершений (що з огляду на дебют цілком зрозуміло) стиль письма і, як на мене, трохи надмірний натуралізм, читалося легко. Ба, навіть ненормативна лексика з уст (точніше, з-під пера) Ївги Веснич чомусь не викликала в моїй душі звичного опору. Коли остання сторінка була перегорнута, мені захотілося розшукати авторку. Бодай для того, щоб сказати: «Я теж безмежно люблю це місто. А ще його любить добра сотня моїх знайомих. І сотня ваших знайомих, мабуть, також. І знайомі наших знайомих. То, можливо, не все ще втрачено? І коли завтра на вулицях Києва, не приведи Господи, справді з'являться зграї чортів і чортиць, у нас вистачить сил не продатися їм навіть в обмін на кохання найкращого чоловіка (чи жінки) у світі, не кажучи вже про трикімнатну квартиру на Хрещатику...» Про це мені хотілося сказати авторці «Душі». І яким же було моє здивування, коли, влаштувавшись невдовзі на роботу в «Україну молоду», я випадково дізналася, що Ївга Веснич — ніхто інший, як журналістка Наталія Лебідь, матеріали якої я читала на шпальтах газети. І хоча у письменників-початківців інтерв'ю брати не прийнято, читачам «УМ», гадаємо, цікаво буде побачити добре знайому їм авторку з дещо іншого — не журналістського — боку. Тим більше що «Душа» нещодавно вийшла окремим виданням у серії «Книжечка для дамської сумочки» видавництва «Дуліби». >>

Джигурда у ролі Франка

Минулорічний ювілей Івана Франка здетонував чимало мистецьких акцій та проектів — кон'юнктурних і щирих, естетських і «щербатих», тих, що залишили після себе цілий шлейф обговорень та вражень, і таких, які забулися вже наступного дня. Документальний телефільм «Страшний суд» у Будинку кіно презентували вже після того, як відсурмили ювілейні фанфари. А тому йому ще доведеться визначитися зі своїм місцем в мистецтві загалом та «франкознавстві» зокрема. Водночас ця картина вже стала лауреатом дев’ятого Євразійського телефоруму, що відбувся минулого року в Москві. Головну роль у ній виконав народний артист Росії Микита Джигурда, він же — автор сценарію, продюсер і режисер стрічки — Оксана Трощановська. Фільм має україно- та російськомовну версії, автор російського перекладу однойменної поеми Івана Франка — Сергій Джигурда. Знімали за власні гроші, а тому бюджет тридцятихвилинної стрічки більш ніж скромний — лише три тисячі доларів. >>

Так запалюються нові зірки

У центральних матчах 9-го туру чоловічої гандбольної суперліги зустрілися головні конкуренти в боротьбі за чемпіонський титул. На кону стояло збереження інтриги, для чого «Запоріжтрансформатору» на своєму майданчику треба було двічі обіграти минулорічного чемпіона — «Портовик» із Південного. Додаткового забарвлення протистоянню додав той факт, що в Південному на провідних ролях нині двоє екс-запоріжців — гравець збірної Євген Гурковський Олександр Шевельов, якому в «Портовику» довірили відповідальну позицію центрального захисника. >>

Чужа Невада — зіркам не завада

Щорічна зустріч зірок найсильнішої ліги світу вперше в історії (а «Олл старз геймз» проводяться уже 56 років) відбулася у місті, де немає баскетбольної команди. Але це місто називається Лас-Вегас, штат Невада, тому навряд чи хтось із спортсменів пошкодував, що традиційний уїк-енд відбувся саме тут. Хіба той, хто дуже програвся в казино чи на ігрових автоматах. >>

Пам'ять, вшанована традицією

29 лютого 2004 року в автокатастрофі загинув бронзовий призер Олімпіади-2000, абсолютний чемпіон Європи, переможець фіналу Кубка світу, капітан збірної України зі спортивної гімнастики, заслужений майстер спорту Олександр Береш. Того ж року його найкращий друг і партнер по команді Валерій Гончаров став ініціатором створення Фонду імені Береша. Уже на перші роковини загибелі Олександра у його рідному місті Херсоні відбувся юнацький турнір-меморіал. Організатори намагалися вивести змагання одразу на високий рівень, але до Херсона тоді з’їхалися лише українські спортсмени. >>

Дитячий малюнок і любов об'єднають Україну

Добра новина для шанувальників нашої газети: з сьогоднішнього дня на нашому сайті можна подивитися усі роботи, які надійшли на конкурс «Дитячий малюнок і любов об'єднають Україну». А прийшло їх багато, і хоча редакція зазначала, що термін передплати значення не має, малася на увазі передплата на цей рік. На квитанції повинен бути і поштовий штемпель.
Продовжуємо знайомити читачів iз малюнками конкурсантів. >>