Зазвичай матчі за бронзові медалі носять втішний характер для невдалих півфінальних двобоїв, і виграє в них команда, яка цього більше прагне. Нинішня зустріч за третє місце набула особливого значення завдяки участі в ній господарів чемпіонату світу. Після всеосяжної хвилі патріотизму, що накрила країну, залишити своїх фанів без медалей німці не мали права.

«Не було б щастя, та нещастя допомогло», — це прислів'я в повній мірі можна застосувати до українського велогонщика Сергія Гончара, котрий захопив лідерство на найпрестижнішій багатоденці професіоналів «Тур де Франс». Після того, як на початку «Великої петлі» розгорівся допінговий скандал навколо партнера Гончара по команді «Т-Мобайл» німця Яна Ульріха, всі надії цієї «стайні» були спрямовані саме на українця. І 36-річний гонщик із Рівного не підвів.

Як Англія славиться у світі своїм консерватизмом і традиціями, так і цьогорічний головний турнір сезону на траві сенсаційних переможців публіці не подарував. У фіналі чоловічого розряду зійшлися два кращі спортсмени сучасності — перша ракетка рейтингу АТП швейцарець Роже Федерер і 20-річна іспанська зірка Рафаель Надаль. Попри своє домінування, більш досвідчений Федерер у цьому році всі чотири зустрічі своєму опонентові програв, у тому числі й у фіналі попереднього змагання серії «Великого шолома» — паризького «Ролан Гаррос».

Цьому чемпіонату світу не бракувало епізодів, про які його очевидці розповідатимуть як про пам'ятні. Загальний же висновок для футболу виглядає не надто втішним, оскільки ще ніколи світові форуми не викликали стільки негативних емоцій. Для тих, хто перш за все полюбляє Гру, а не боротьбу за результат, «мундіаль» у Німеччині приніс суцільне розчарування. Небезпечна тенденція, яка виникла завдяки перемозі збірної Греції на Євро-2004, продемонструвала свою «життєздатність», що призвело до тріумфу тих збірних, які взяли на озброєння дії від оборони з ефективним використанням стандартних положень. Так звані романтики футболу зазнали нищівного фіаско від тих, хто зміг вдосконалити ігрову модель сіренької Греції. До чого це призведе у майбутньому, важко сказати, адже на горло власній пісні наступили навіть ті, хто завжди любив на полі творити, а не руйнувати. У підсумку фінал став протистоянням збірних, які найліпше впоралися з демонстрацією «грецького» стилю. Й Італія обіграла Францю лише в серії пенальті.