Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.
Не відмовляться «шевченківці», схоже, і від послуг екс-колеги Жолдака, якщо така пропозиція від нього надійде. Заяву пана Андрія про те, що після скандальної постановки «Ромео і Джульєтти» перед ним зачинилися двері всіх українських театрів, Маргарита Сакаян заперечила. Принаймні у театрі Шевченка, говорить вона, йому будуть раді завжди. До цього зобов'язують експериментальні традиції курбасівського «Березолю», харківський період якого розпочався у стінах Української драми міста рівно 80 років тому.
Що ж стосується нових робіт, то тут життя теж б'є ключем. Уже через місяць актори запропонують глядачам прем'єру гоголівського «Ревізора», яку вони готують з Юрієм Одиноким. Це вже друга вистава київського режисера у Харкові. Не так давно під його керівництвом репертуар театру поповнився комедією «Двадцять два поцілунки, чотири млості, одна мігрень» за трилогією Антона Чехова. А одразу після прем'єрного показу Гоголя розпочнуться репетиції комедії Жозіана Бласко «Санта Клаус — це хто ж?» у постановці незмінного режисера театру Степана Пасічника. Усі прем'єрні новинки виконані в класичній манері. Тобто не мають нічого спільного з адреналіновою естетикою попереднього режисера. «Шоку не буде», — говорить Маргарита Сакаян. Його і так не бракує, адже вистави Андрія Жолдака й понині займають чільне місце у репертуарі «шевченківців».
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>
У межах однієї з найпомітніших мистецьких подій — Венеційської бієнале, цьогоріч 61-шої, українці намагаються багатьма голосами і в різний спосіб нагадати про повномасштабну війну росії проти нашої незалежної держави. >>