Одразу ж заявляю, що частину заголовка запозичив у казкаря, про якого пишу.
Цього разу Валерій Мельничук з Гощі Рівненської області випустив у світ уже дев’яту книжечку казок.
Вона має назву «Медовий добродій». Її сюжет побудований на основі життя знаного в Україні бджоляра Петра Прокоповича.
Якщо перші книги казок пана Валерія оживляли лісових братів наших менших («Воронова школа», «Побратими сіроманці», «Як волошка друзів шукала»), то наступна серія, яка уже готова до друку, має історичне підґрунтя. Автор ризикнув розворушити героїку історичних постатей, знаних українців, і надати їм казкову силу. З погляду дорослих це, можливо, немислима затія, фантазія.
Але опустімося до дитячого сприйняття билинних героїв Іллі Муромця, Добрині Нікітіча, Альоші Поповича, яких донедавна нам нав’язували як російських богатирів. Та з’ясувалось, що у них якраз українське коріння.
То чому б не підняти в очах юних Ігоря Сікорського, Володимира Івасюка, Петра Прокоповича, героїв бою під Гурбами, Берестечком, під Оршею, під Конотопом?
Завдяки казкам Валерія Мельничука ці факти та імена будуть відомі наступним поколінням ще змалку. А в подальшому закарбуються як герої-патріоти, з яких треба брати приклад.
І це лише перше добро від казкаря. Скажіть, хто з письменників пенсійного віку перерахував від своєї творчості на Збройні сили 100 тисяч гривень? У співпраці з Рівненською міською організацією «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка реалізовані тисячі екземплярів казок Валерія Мельничука, з яких половина суми йде автору на випуск наступної книги, а половина — на ЗСУ.
«Є кілька причин того, що ми почали співпрацювати з казкарем із Гощі Валерієм Мельничуком, — говорить голова Рівненської міської організації «Просвіта» Катерина Сичик. — Перша. «Просвіта» покликана своєю діяльністю пропагувати книги. По-друге, ми побачили, що автор пише літературні казки, які формують почуття любові до ближнього, до природи, а також піднесення ролі історичних осіб. Зміст казок захоплюючий, їхні герої перевтілюються у Добро, яке перемагає Зло. І, по-третє, цікава пропозиція, коли частина коштів залишається для навчального закладу, потім їх відправляють на військові частини, з якими співпрацюють. А дітки почуваються маленькими волонтерами».
Катерина Іванівна називає найактивніших учасників цього проєкту: рівненські ліцеї №№7, 12, 13, 15, 22, 27, 28, ліцей «Колегіум», де організаторами були Алла Яценя, Валентина Кривко, Тетяна Бардаш, Віра Гаврилюк, Зоя Романчук, Світлана Банькова, Галина Козяр, Тетяна Чабанюк.
Казкова спадщина Валерія Мельничука знайшла своїх шанувальників й далеко поза рідним краєм. У Вараші на Рівненщині, чому сприяли депутатка облради Олена Корінь, громадська діячка, вчителька ліцею №5 Зінаїда Ковальчук, настоятель Свято-Михайлівської церкви отець Сергій.
І навіть у Львові в дитсадку №183 та в українській громаді недільної школи церкви міста Північний Порт (штат Флорида, США). 100 книжечок дісталось учням молодших класів Кореччини, які частину коштів спрямували місцевим виробникам дронів.
А загалом кошти від реалізації збірок Валерія Мельничука розподілено так: 54 тисячі гривень на придбання дронів, 15 тисяч долучено на придбання пікапа для 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Решта суми розподілена на інші потреби підрозділів ЗСУ.
Валерій Мельничук провів чимало авторських зустрічей зі своїми читачами у 20 ліцеях Рівного, Острога, Межиріча, Симонова, Чудниці, Річиці, у рідній Гощі.
Про казковий дивосвіт Валерія Мельничука писали у місцевій пресі, а також у загальноукраїнських та обласних і регіональних виданнях: «Україна молода», «Домашня газета» (м. Кривий Ріг), «Вечірня Полтава», «Сімейна газета» (Хмельниччина), «Ярмарок» (Сумщина). І не дивно, що журналістів зацікавила ця тематика. Адже, крім суто літературної цінності, казки також «воюють», бо збирають кошти для Сил оборони країни.
Уже готові нові рукописи казок цього автора: «Їжачок буркотун», «Нові пригоди Котигорошка», «Бабка гелікоптер», «Учень з Гощі, який став московським царем». А також про перемоги над московитами під Оршею, Конотопом, Гурбами, Берестечком. Звісно, що на їхній друк потрібні кошти.
Автор отримав певну суму лише від обласної Програми підтримки книгодрукування на публікацію 200 примірників збірки «Чарівне слово». На жаль, у громаді так і не прийняли Програму підтримки книгодрукування місцевих авторів, яка допомогла би видрукувати хоча б 1-2 наступні книги гощанського казкаря. Вигоду отримали б не тільки діти, а й ЗСУ.
Андрій БАБІНЕЦЬ
