Солідарність без кордонів. Як німецькі екологи допомагають рятувати рідкісних птахів на Поліссі
Українське Полісся є унікальним ландшафтом, де зберігаються найбільші масиви дикої природи Європи. >>
Підземні «ковчеги»
13.05.2026
Повторно зруйнований ліцей у Старому Салтові. (Фото Суспільного.)
Днями у Харкові запрацювала вже дев’ята за ліком підземна школа. Онлайн-навчання, на жаль, затягнулося на роки, тому в області шукають можливість повернути дітей за реальні учнівські парти в нестандартний спосіб. Ідея поступово ремонтувати пошкоджені ракетами навчальні заклади не витримала перевірку війною одразу з двох причин. По-перше, є ризик, що учні годинами просиджуватимуть в укритті, бо тривоги в регіоні — не рідкість. А по-друге, окупанти швидко і цинічно знищують будівлі, відремонтовані після попередніх прильотів. Тепер освітня галузь регіону поступово йде під землю, де створюються універсальні дитячі простори. Медицина теж вимушено занурюється вглиб з повним лікарським функціоналом. І все ж у регіоні залишається чимало прихильників відбудови наземної інфраструктури, що вже була зруйнована окупантами. Доцільність таких проєктів викликає багато запитань, що залишаються без відповіді.
«З Україною в серці»
У Слобідському районі Харкова днями відкрили дев’яту за ліком підземну школу. У ній навчатимуться учні одразу з шести шкіл, які до повномасштабної війни працювали у мікрорайоні Нові Будинки. Наразі цей нетиповий освітній заклад відвідують 900 дітей, але вже з 1 вересня за парти сядуть щонайменше 1 тисяча 200.
Будівництво шкільної «підземки» тривало рік. Тут облаштовано 23 кабінети, учительську, буфет, ресурсну кімнату і медичний пункт. Загальна площа об’єкта — 1 тис. 200 квадратних метрів, і увесь простір оформлений у концепції «З Україною в серці». Замість традиційного дзвінка на перерву тут лунає знаменита «Ой у лузі червона калина», що у період війни стала народним гімном нескореної нації. За словами директорки Наталії Топоркової, даній тематиці відповідає оформлення всіх кабінетів та коридорів закладу. Фотошпалери з відповідним наповненням освітянам допоміг підібрати штучний інтелект. Про кабінет інформатики подбав Kharkiv IT Cluster, передавши дітям 15 нових комп’ютерів.
Навчання у школі проходить у так званому комбінованому форматі. Дистанційні уроки повністю ніхто не відміняв, але тепер є можливість відвідувати і реальні класи. Для дітей будь-якого віку подібна соціалізація просто життєво необхідна.
«Цю школу звели коштом міського бюджету, — повідомив мер Ігор Терехов. — Робота над іншими проєктами триває. Наразі у місті функціонують дев’ять повноцінних шкіл та кілька — на станціях метрополітену. Загалом уже 40 відсотків учнів мають можливість навчатися в комбінованому режимі».
За даними міськради, до 1 вересня у Харкові планують відкрити ще три безпечні об’єкти. Йдеться про підземну школу, освітній простір у метрошколі та протирадіаційне укриття. У місті також зводять підземну лікарню з повним медичним функціоналом на базі Харківської обласної клініки. Новий заклад вже отримав рятівну назву «Ковчег».
Бути чи не бути?
Питання, чи варто сьогодні так активно зариватися в землю, й досі відкрите. Звісно, хочеться вірити, що рашисти невдовзі повернуться на свої болота і в наших містах запанує мир. Але спроба відновлювати інфраструктуру в прикордонних регіонах сьогодні в надії, що та уціліє завтра, не скрізь увінчалася успіхом.
Містечко Старий Салтів до війни мало статус курортного. На березі Печенізького водосховища, яке харків’яни звикли називати Салтівським морем, працювало чимало санаторіїв, яхт-клуб і численні бази відпочинку. Тут також діяв один із кращих на теренах області ліцеїв.
Але все змінило тотальне нашестя орків. Після звільнення селища від окупатів у травні 2022 року війна відступила звідси на 20 кілометрів, але нещадні обстріли продовжилися. Ще в перші місяці повномасштабного вторгнення рашисти пошкодили тут майже 80 відсотків житлових і адміністративних будівель. У громаді не лишилося жодної вцілілої школи. Аби повернути сім’ї з дітьми додому, Старосалтівська селищна військова адміністрація вирішила провести реконструкцію зруйнованого ліцею. Договір на проведення капремонту вартістю 186 мільйонів гривень уклали в серпні 2023 року. Але, оскільки цей заклад не мав повноцінного укриття, Харківська ОВА оголосила ще одну закупівлю. Цього разу йшлося про розробку проєкту будівництва окремої підземної школи.
.png)
Чугуївського ліцею №2 не стало вдруге.
Фото Харківської обласної прокуратури.
Наземний ліцей почали відновлювати, коли орки відступили на свої болота і в області встановився відносний спокій. Але у травні 2024-го, на піку будівництва, рашисти посунули на Вовчанськ. Лінія фронту пролягла на відстані 20 кілометрів, але роботу не припинили. «Мені здається, що того року безпекова ситуація ще не погіршилася, — повідомив Суспільному начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Антон Палєй. — Ми тут безтурботно жили. Були великі плани. Я розмовляв про проєкт відновлення. Не було такого моменту, що вже бомблять, а ми будуємо. Тут місяцями зберігалася тиша. Траплялися лише поодинокі випадки».
Завершили роботу в лютому 2025 року. Фінальна вартість проєкту становить понад 203 мільйони гривень. Кошти виділили з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії та харківського обласного бюджету. Але дитячі голоси в навчальному закладі так і не пролунали. У квітні минулого року ліцей потрапив під атаку одразу п’яти ворожих шахедів. Орки ніби чекали завершення робіт і підло зруйнували школу вдруге.
Наразі цю будівлю планують законсервувати, накривши спеціальними матеріалами. А паралельно, мабуть, розпочнеться будівництво підземного ліцею, про який ішлося ще у 2023 році. Вартість проєкту — 141 мільйон гривень. Цей об’єкт, як і попередній, зводитиме ТОВ «СКБ Саргон», яке свого часу стало фігурантом кримінальної справи про ймовірне розкрадання коштів на зведенні фортифікаційних споруд. Цій же компанії хотіли доручити ще й будівництво у селищі підземного дитячого садка вартістю 132 мільйони гривень. Але, позаяк невдовзі ухвалили рішення про обов’язкову евакуацію дітей із цієї громади, обласна адміністрація свого дозволу не надала.
«Варто зазначити, що ситуація в напрямку Старого Салтова за останній місяць суттєво загострилася, — повідомили фахівці Харківського антикорупційного центру (ХАЦ). — Ми вважаємо, що під час великої війни витрати на ремонт і будівництво мають бути мінімізовані. А вивільнені кошти мають бути спрямовані на потреби Сил оборони. Зараз подібні проєкти не на часі».
Справедливість такої позиції підтвердила й історія з Чугуївським ліцеєм №2, який був сильно пошкоджений ще на початку війни. У 2023 році Департамент капітального будівництва Харківської ОВА, за даними ХАЦ, уклав угоду з приватним підприємством «Будівельна фірма «Промтекс» на реконструкцію закладу, вартість якої сягнула 235 мільйонів гривень.
«Під час торгів економії майже не було, — йдеться у повідомленні згаданої громадської організації. — Тоді ХАЦ зазначав, що ціни на матеріали та устаткування були завищені, іноді в кілька разів. Пізніше в першій угоді суму зменшили до 180 мільйонів гривень. Однак наприкінці грудня 2023 року Департамент капбудівництва погодився на збільшення вартості ремонту й уклав ще одну угоду з підрядником. Вже без проведення відкритих торгів. Гроші планували витратити на покращений фасад та виконання нових вимог щодо захисних укриттів. За цією угодою підрядник вже отримав 64 мільйони гривень. А у вересні 2025 року «Промтекс» отримав ще один договір на ремонт цієї ж школи на суму 14 мільйонів гривень. Таким чином загальна вартість відновлення ліцею №2 становить 260 мільйонів гривень».
Проте шкільний дзвінок у цьому навчальному закладі так і не пролунав. У середині жовтня 2025 року окупанти направили на Чугуїв чотири ударні безпілотники, зруйнувавши будівлю, яка перебувала на останній стадії відновлення.
Просто бізнес і нічого особистого
Однозначної думки з приводу необхідності відбудови зруйнованих шкіл наразі немає. Прихильники реконструкцій запевняють: якщо людям не створити нормальні умови для життя, вони вже ніколи не повернуться до своїх громад. У свою чергу противники наполягають: мільйони, виділені сьогодні на відбудову, — це гроші на вітер. Державної стратегії з цього приводу й досі немає. Отож складається враження, що за словами про турботу може критися бажання прихильників реконструкцій мати постійний кейс замовлень і стабільний прибуток. А чи прилетить сюди щось рашистське повторно, не має значення.
І все ж статистика у цьому сенсі невтішна. За даними Суспільного, сьогодні найбільше від повторних атак на Харківщині постраждало селище Золочів. Там у період з 2024–2025 років російські терористи вдруге обстріляли 14 відбудованих об’єктів. У цьому списку — три ліцеї, три дитсадки, Будинок культури, гуртожиток та чотири адмінбудівлі.
Є на Харківщині й приклади, коли місцеві жителі самі виступили проти такої турботи про своє майбутнє, закликавши владу не розтринькувати кошти громади на ризиковані проєкти. Йдеться про відбудову ліцею в селищі Слатино вартістю 337 мільйонів гривень і відновлення зруйнованої школи в селищі Циркуни, на яке планували виділити 139 мільйонів гривень.
«До зупинки відбудови призвів великий резонанс — і в засобах масової інформації, і на погоджувальних комісіях, — повідомив Суспільному співзасновник ХАЦ Євген Лісічкін. — Навіть влада розуміла, що це щось дуже спірне. Ухвалили таке рішення, але це тільки через резонанс».
Вольність, з якою місцева влада і будівельники «освоюють» кошти на відновлення інфраструктури у прифронтових регіонах, має свою причину. І криється вона в безкарності, гарантованій вітчизняним законодавством.
«Я не думаю, що хтось нестиме за це відповідальність, — каже юристка антикорупційного центру «Межа» Владислава Рудика. — Бо якщо дивитися в юридичній площині, у нас є законодавча процедура. Громада мала можливість подати проєкт — вона його подала. Держава виділила кошти. У нас є війна. Це ризики. Можемо вийти на вулицю і фактично померти від якоїсь атаки. Хто нестиме відповідальність за це — незрозуміло. Політичної відповідальності в нас як такої теж немає. Ні з боку громад, ні з боку обласних адміністрацій, а тим паче — зі сторони уряду».
