Війна Ізраїлю з Іраном: доходи й збитки кацапів

Незважаючи на переконання прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, що знищення іранського режиму принесе стабільність у регіон, зусилля, докладені американською адміністрацією, навпаки, спростовують його твердження.

 

В Америці далеко не всі впевнені, що такий сценарій принесе стабільність, порядок і безпеку, а не хаос на довгі роки.

 

Тож ця нова війна, в яку впряглися США, дуже непопулярна серед американців. Дехто почав дорікати Трампу, що під час виборчої кампанії він наполегливо напускав на свій електорат марево, мовляв, американські солдати не повинні воювати і вмирати на чужих війнах.

 

І не лише виборці розчаровані нинішньою позицією Трампа щодо війни з Іраном, стався розкол усередині його ж групи MAGA («Зробимо Америку великою знову»).

 

І це все на тлі даних американських спецслужб, котрі суперечать твердженням Нетаньягу стосовно зміни іранського режиму.

Загострення війни між Ізраїлем та Іраном як ставить перед кремлем нові виклики, так і, на жаль, відкриває нові можливості.

 

Серед плюсів путінського режиму: ціни на нафту та відволікання уваги світу від війни в Україні.

 

Росія — один із головних союзників Ірану, і вона однією з перших засудила Ізраїль і заявила про необхідність деескалації та негайного припинення вогню. Однак зростання цін на нафту, що вигідно для кремля, не змусило себе чекати.

 

Одразу після того, як США завдали ударів по ядерних об’єктах Ірану, ціни на нафту зросли до рівня 78 доларів за барель. 

 

Крім цього, Іран хоче перекрити один з основних каналів постачання близькосхідної нафти — Ормузьку протоку. І це також призведе до підвищення ціни на російську нафту.

 

Нафтогазові доходи становлять близько 30% бюджету росії. Тому якщо ціни на нафту перевищуватимуть 60 доларів за барель, росія може подолати свої економічні труднощі для фінансування тривалої війни в Україні.

 

А за даними агентства Reuters, ціни на нафту можуть тимчасово зрости до 110 доларів за барель, а на газ у Європі — теж суттєво підвищилися через ризик перекриття Ормузької протоки та скорочення постачання з Ірану.

 

Одразу після ударів США по Ірану два потужні супертанкери, кожен з яких здатний перевозити близько 2 мільйонів барелів нафти, різко змінили курс в Ормузькій протоці. Вони рушили на південь — подалі від входу в Перську затоку.

 

Також експерти зазначають, що згодом ціна на нафту може стабілізуватися на рівні 95-70 доларів, залежно від розвитку геополітичної ситуації та реакції глобального ринку.

 

І це відбувається на тлі того, що західні союзники України нібито домовилися знизити вартість нафти до 40 доларів за барель, щоб таким чином ударити по росії. Однак війна між Ізраїлем та Іраном у цьому розрізі грає на руку москві. І це дозволить країні-агресору продовжити фінансування.

 

Утім, поки що ціни на нафту в останні дні знизились ближче до позначки в 60 доларів за барель. Чи надовго?

Серед мінусів для росії: бракуватиме «шахедів», відчуватиметься дефіцит іранського військового обладнання та можлива втрата впливу в близькосхідному регіоні. І це — жирний мінус для москви.

 

«Іран постачав значну кількість одноразових безпілотних літальних апаратів, надавав широку підтримку російському виробництву, а також постачав балістичні ракети та артилерійські боєприпаси на підтримку повномасштабного вторгнення росії в Україну», — зазначають у міноборони Великої Британії.

 

Також втрата Ірану як стратегічного партнера призведе до послаблення позицій москви на Близькому Сході, що спричинить втрату нею ролі одного з важливих гравців у цьому регіоні.

 

Нагадаємо, позиції москви й так похитнулися після втечі Башара Асада із Сирії. Тепер кремль ризикує пропустити ще один удар по репутації, якщо війна Ізраїлю з Іраном закінчиться дестабілізацією або розвалом країни, яку владімір путін усього пів року тому оголосив «стратегічним партнером». З іншого боку, у кремлі ескалацію сприймають і як шанс для власної вигоди.

 

«Кремль не поспішає псувати стосунки з монархіями Перської затоки та розривати зв’язки з Ізраїлем. Він уже оцінює ризики падіння іранського режиму і замислюється над тим, як вибудовувати відносини з новою владою в разі повалення влади аятол», — повідомляє ВВС.

 

Можливо, путін замислив запропонувати свої послуги посередника для врегулювання конфлікту. І таким чином виправити власне становище на близькосхідній арені.

 

Але американський Інститут вивчення війни (ISW) вважає, що пропозиція залучити росію до переговорного процесу з врегулювання на Близькому Сході є додатковою спробою путіна відвернути увагу світу від війни в Україні та відбілити себе. Хоча США та європейські країни вже дали зрозуміти, що вони не хочуть, щоб за стіл переговорів запросили президента країни-агресорки.

Рішення Трампа застосувати військову силу проти Тегерана змушує і Китай переосмислити свою позицію.

 

Пекін жорстко розкритикував удари США по іранських ядерних об’єктах і висловив занепокоєння загрозою, що становить конфлікт на Близькому Сході для поставок нафти.

 

Саме Китай вважається найбільшим у світі покупцем цієї горючої корисної копалини.

 

Однак низка аналітиків, а також деякі чиновники США і Тайваню вважають, що удари по Ірану змусять зовнішньополітичних радників китайського лідера Сі Цзіньпіна радикально переосмислити потенційні дії Трампа стосовно питань, які Пекін вважає критично важливими для своїх національних інтересів, наприклад, у питанні Тайваню.

 

«Вони думали, що Трамп-2 буде більш прагматичним, тож, можливо, відносини складатимуться більш стабільно. Але це зовсім не так», — вважає експерт з питань політики Китаю з Університету Ексетера Андреа Гізеллі.

 

Тепер Пекін повинен переглянути свої оцінки щодо того, чи буде Трамп віддавати перевагу більш ізоляціоністському підходу відсторонення від регіональних гарячих точок або ж втрутиться військовим шляхом, якщо Китай застосує силу проти Тайваню.

 

Декотрі американські чиновники вважають, що рішення Трампа про повітряні удари по Ірану вплинуло на розрахунки Китаю, який, можливо вважав, що погрози президента США не варто було сприймати серйозно. 

 

Рішення Трампа вдарити по Ірану поставило дуже великий знак питання над думкою Китаю про те, що президент США не втручатиметься в кризи й навколо Тайваню або територіальних претензій Пекіна в Південно-Китайському морі.

 

Тож думка про те, що Донні вагатиметься під час кризи, тепер хибна, й це відновило певне стримування Китаю.

 

У Тайбеї (столиця Тайваню) також оцінили стратегічні наслідки дій США проти Ірану. 

 

«Після цієї війни з Іраном китайці будуть більш розсудливими. Пекіну доведеться переглянути свою можливу активність у «сірій зоні», що включає маневри ВПС і ВМС поблизу Тайваню, аби спровокувати реакцію Трампа», — вважає старший науковий співробітник аналітичного центру Stimson Center Юн Сун.

 

Експерти й регіональні чиновники розмірковують і над тим, чи не підірве передислокація американських активів з Індо-Тихоокеанського регіону на Близький Схід зосередженість Вашингтона на Китаї як на загрозі, що постійно зростає, або як на найбільш потужному військовому супернику.

 

А погрози Тегерана закрити критично важливий для потоків нафти маршрут — Ормузьку протоку — підкреслили необхідність для Пекіна прискореного досягнення енергетичної самодостатності.

 

Аналітики кажуть, що занепокоєння з приводу енергетичної безпеки може також стимулювати нові переговори щодо проєкту газопроводу «Сила Сибіру-2», який має з’єднувати росію та Китай.

 

Експерти припускають, що трубопровід врешті-решт буде побудований, враховуючи привабливість дешевого російського газу для Китаю.

 

Однак китайська влада, можливо, захоче дочекатися завершення війни росії проти України, перш ніж ухвалювати рішення, яке може зіпсувати й без того напружені зв’язки з Європою.

 

Загострення на Близькому Сході також дало Народно-визвольній армії Китаю ще одну можливість спостерігати за роботою американської зброї та перехоплювачів.

 

«Вони вчаться вже і на війні Ізраїлю з ХАМАС, і на війні в Україні. Зараз вони оцінюють ефективність американської та іранської зброї: що влучило, що не влучило. Китай та Іран могли б співпрацювати в цьому питанні за зачиненими дверима», — вважає експерт ізраїльського Інституту досліджень національної безпеки Тувія Герінг.

 

До речі, 25 червня у Китаї перебував міністр оборони Ірану Азіз Насірзаде. Очевидно, для взаємодії за зачиненими дверима. 

 

Китайські аналітики з університету Реньмінь вважають, що Пекін може отримати нові стратегічні можливості, якщо США вкоріняться на Близькому Сході.

 

Так, для Китаю це — криза, але в ній є можливості, незважаючи на те, що в подібних перспективах завжди є й  ризики.

 

А от значно ослаблений війною Іран може бути нецікавим для геополітичних та економічних інтересів КНР. Водночас Пекін не просто реагує на кризи — він активно формує новий світовий порядок, аби усунути США від провідної ролі. КНР пропонує нові глобальні ініціативи, намагаючись змінити розподіл сил у світі, та вказує на загрози для геополітичної стабільності.