Проєкт «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»: троянський кінь путіна прив’язаний на Банковій?

Отже, в 2016 році за ініціативи та коштом російських бізнесменів Михайла Фрідмана, Павла Фукса та Германа Хана був заснований Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр».

 

Як відомо, українські євреї висловили рішучу незгоду з цим проєктом, ініційованим та фінансованим російськими мільярдерами, як таким, що є своєрідною зброєю російської пропаганди у її прагненні дискредитувати нашу державу в світі.

 

Російський проєкт мав бути досить масштабним. У нього планували вкласти близько 100 млн доларів. Але ж ми розуміємо, що росіяни просто так ні в що не вкладаються. 

 

«Агресивна війна росії проти України почалась не в 2022-му, а в 2014 році. Їй передувало декілька фаз гібридної війни. І на тлі цього розгорталися проблеми Бабиного Яру, — пригадує Йосиф Зісельс. — Я робив певні реконструкції інформації, яку ми отримували, але я не допущений до якихось таємниць. Тож констатую те, що лежить на поверхні. Для нас цей проєкт розпочався у 2015 році, коли сумнозвісний український бізнесмен Вадим Рабінович вирішив узятися за втілення проєкту. Однак він бачив більше сенсу в підтримці російського наративу, ніж українського. Бо там значно більше грошей. Він прагмат. Тож за Бабин Яр вчепився давно, раніше від усіх, щоб відзначитись та побудувати там бодай щось. Рабінович орендував там землю, але нічого не робив. І ця земля стояла роками, а він намагався когось «розвести» на гроші, щоб і собі щось урвати. І так тягнулось досить довго: 7 чи 8 років. За цей час Рабіновичу довкола вдалось трохи «розвести» на гроші Ігоря Коломойського, але він знову нічого не зробив. Хіба що там з’явився камінь з написом: «Тут буде побудовано Меморіал».

 

Нарешті Вадиму Рабіновичу все ж вдалося упіймати більшу рибу — харків’янина, російського бізнесмена Павла Фукса. Останній давно укорінився в Москві, має там великий будівельний бізнес, торгує нерухомістю тощо. Там він зав’язав контакти з Фрідманом та Ханом. Вочевидь, сприяло цій бізнесовій дружбі те, що вони мають єврейське походження і родом також з України: Фрідман походить зі Львова, а Хан — з Києва.

 

«Чи було за кулісами домовлено про вгвинчування в українську свідомість певних російських наративів? Можливо. Явних доказів цьому немає, — каже діяч українського єврейського руху. — Але це могло бути продумано в москві. Адже після початку війни російському бізнесмену для того, щоб вкласти такі великі гроші в Україну, — йдеться про 100 млн дол. — потрібен був дозвіл з Кремля. Тому необхідно було придумати ідеологічну зачіпку, вплив на ментальність українців».

 

Ймовірно, оточення путіна знайшло в цій ідеї раціональне зерно впливу на Україну. І такого потужного, щоб сформувати в більшості світогляд, необхідний росії. І це все вирішилось наприкінці 2014 року. 

 

На початку 2015 року Фукс, котрий, до речі, мав українське громадянство, звернувся до мера Києва Віталія Кличка. Він переконував, що є серйозні люди в москві, які готові вкласти 100 млн доларів у Бабин Яр, та що це буде світовий проєкт, слава Києву й особисто меру столиці Віталію Кличку. Від такого, коли обіцяють славу й велич безкоштовно для тебе, в наш час мало хто відмовляється.

 

І вже в серпні 2015 року почалися більш масштабні перемовини з київською владою щодо реалізації проєкту. Київська мерія звернулась до одеського скульптора, аби той зробив проєкт майбутнього комплексу.

 

Бо, окрім грошей, звісно, потрібно було художнє бачення. Одеський скульптор замість себе запропонував кандидатуру Яни Барінової, котра вчилася у Франції на мистецтвознавця. Вона й стала першим генеральним директором цього проєкту. 

«Коли мені вперше розповіли про спробу російської перепрошивки Бабиного Яру, я сказав, що ми зробимо все, щоб вони цього не зробили, — пригадує пан Зісельс. — Бо йде війна, а меценати проєкту — відомі російські бізнесмени, котрі близькі до путіна. Скажімо, Фрідман фінансово вкладався у військовий потенціал агресії Кремля».

 

Водночас почав повільно розвиватися український проєкт — Інститут історії України. Група українських істориків та науковців також починала з напряму меморіалізації Бабиного Яру. Але це була українська концепція.

«І це було дуже важливо для мене, бо ще в 2006 році я писав листа президенту Віктору Ющенку про необхідність зробити заповідник Бабин Яр. І, до честі Ющенка, він зробив це», — каже Йосиф Зісельс. 

 

Але далі, на жаль, доки формувалась концепція української команди, російська взяла темп і почала працювати. У них була наукова група з дуже відомих учених.

 

Тож у 2016 році почали розвиватись два напрями — український та російський. Український — без грошей, а російський — із перспективою потужних вкладень.

 

Так виникло протистояння. У лютому 2016 року Фукс просив Зісельса долучитись до команди російського проєкту. Той, звісно, відмовився.

 

А російські ідеологи проєкту почали виводити свої плани у  публічну площину — проводили «круглі столи», виступали перед широким загалом тощо.

 

У вересні 2016 року на заходах пам’яті у Бабиному Яру представники російського офісу оголосили про свою ініціативу. Був на тому заході й тодішній президент Петро Порошенко.

 

Зісельс ввів Порошенка в стан справ цього протистояння, але було вже пізно щось міняти. Незважаючи на те, що, виступаючи в Бабиному Яру, президент Петро Порошенко сказав, що це він ініціює зведення Меморіалу і його фонд виділятиме гроші, йому не вдалося замкнути на собі цю ініціативу. Бо вже на високій швидкості педалювала проросійська група.

 

До неї, до речі, ввійшли боксер і брат мера Києва Володимир Кличко, бізнесмен Віктор Пінчук та… відомий український співак Славко Вакарчук.

Протистояння і тиск ішли серйозні. «Я знав, що на нас сильно наїжджатимуть, провокуватимуть, вестимуть моральну війну, але це мені не вперше. Тому я не боявся. Тим часом й історики українські трималися також дуже добре. І, до речі, вони зробили концепцію меморіації Бабиного Яру навесні 2017 року вже. Російської концепції досі немає, є якісь елементи і водночас в українського проєкту немає фінансування, а в російського — є», — каже Зісельс.

 

Згодом замість Яни Барінової проєкт прийшов очолювати скандально відомий російський режисер Ілля Хржановський. Він також умовляв Зісельса долучитись до московської команди.

 

«Звичайно, я відмовився, тим більше, тоді я вже знав про Фрідмана й Хана набагато більше, ніж дехто міг собі уявити. Вони вкладали дуже багато коштів в озброєння російської армії. Ми збирали тисячі підписів проти цього проєкту. Бо вони весь час намагалися там побудувати якісь інсталяції, щоб демонструвати активність», — зазначає Йосиф Зісельс.

 

Тож, назбиравши по світу потужну групу вчених, істориків, російські ініціатори взяли високий темп і почали працювати. До речі, з широковідомих членів цієї групи працювати в цьому проєкті відмовився американський історик Тімоті Снайдер. Він прекрасно зрозумів контекст цього процесу. 

«Ми бачили, що вони хоч і довго тримаються, але не можуть породити нічого суттєвого, — пригадує Йосеф Зісельс. — Також вони дуже довго трималися і не вплітали антиукраїнський наратив у свою ідеологію. Але потім не витримали й зірвалися, почавши відкрито маніпулювати правдою про українців».

 

Наприклад, сумнівна російська інтерпретація ролі українців у Другій світовій війні, вона подавалась як другорядна і несуттєва.

 

Також за гроші Фрідмана до України приїжджав відомий режисер Сергій Лозниця знімати фільм про Бабин Яр. Фільм документальний.

 

Його сценарій був дуже поганий — з вип’ячуванням ролі українців у розстрілах в Бабиному Яру, чого історично не було. Про це немає документальних кадрів. І вони просто зробили текстові вставки в фільм: «У Бабиному Яру українські націоналісти розстрілювали євреїв».

 

Щоправда, фільм «Кіборги» про захисників Донецького аеропорту він так не спотворив.

 

Ось так розверталася боротьба до початку широкомасштабної війни.

 

Уже прийнято вважати, що широкомасштабна війна поставила все на свої місця, але це дуже велика ціна за встановлення порядку в головах. 

 

А тим часом російські ідеологи згаданого проєкту, на думку Зісельса, причаїлися й чекають поразки України. Вони сподіваються, що знову випливуть. Адже  офіс російського проєкту залишився. Він працює на невеликих оборотах, ніби справді в очікуванні. 

 

Тож усі політичні нюанси, котрі залишаються під знаком питання, свідчать про те, що на високому рівні ведуться подвійні ігри.

 

Наприклад, в Україні довго не вводили санкції проти Фрідмана, незважаючи на те, що ці обмеження були запроваджені за кордоном.

 

«Річ у тім, що чинний глава ОП Андрій Єрмак дуже довго підтримував Фрідмана. Єрмак дружив з ним і вкладав у вуха президента Володимира Зеленського все, що хотів», — каже пан Зісельс.

 

Тож виходить, що ця московська група єврейських товаришів путіна мала важелі в адмінстрації українського президента. А коли борешся з тими, хто має підтримку в ОП, то протистояти дуже важко.

 

Водночас, незважаючи на те, що Фрідман і Хан ніби вже під санкціями, у них в Україні нічого не націоналізували. А в них тут чимало власності. Усе тому, що їх прикриває конкретна людина з ОП, від якої багато залежить.

 

І зараз щодо Бабиного Яру Йосиф Зісельс вважає, що необхідно конфіскувати всі встановлені за російські гроші інсталяції. Націоналізувати та передати Інституту історії української Академії наук. 

 

«Але все вказує на те, що ОП думає, що йому вдасться усе ж реалізувати російську версію проєкту Меморіалу пам’яті в Бабиному Яру. Вони поки що не здатні конфіскувати те, що було зроблено російськими бізнесменами, хоча це під санкціями зробити нескладно», — дорікає Банковій Йосиф Зісельс.

 

Українські великі бізнесмени не підтримали українську групу, бо на них, вочевидь, мають великий магічний вплив мільярди Фрідмана, їм, напевне, хочеться бути в променях ще і його статків.

 

Представники невеликого українського бізнесу підтримували своїх, але грошей не давали. Можливо, тому, що вони знають позицію офісу президента.

 

Непохитними в цьому протистоянні були наші вчені. 

 

І якщо ця влада збережеться, то навіть у перемир’я вона зможе знову ініціювати проєкт російсько-путінських бізнесменів, бо за ним стоять великі гроші.

 

Тож Бабин Яр також став одним з важливих елементів російсько-української війни.

 

«Я впевнений, що Україна переможе, хоча, як не гірко, це може бути дуже нескоро. А коли ми переможемо, то чимало проблем вирішаться самі собою. У тому числі проєкт Меморіалу в Бабиному Яру отримає своє природне походження і основу», — переконаний Йосиф Зісельс. 

(За матеріалами інтерв’ю Йосифа Зісельса Ірмі БЕРГ, ютубканал Ukraїner Q)