Чи буде з приходом до влади в США Дональда Трампа новий світовий порядок? Риторичне запитання.
Трамп, не дотерпівши декілька днів до своєї інавгурації, заспойлерив, яким може бути світ під час його президентства.
У короткий проміжок часу він висловив територіальні претензії до Канади, Панамського каналу та Гренландії.
І після цього хтось мав ще вірити, що він закінчить швидко війну в Україні? Як ми розуміємо, про 24 години вже не йдеться.
Виходить, що, коли Трамп обіцяв зробити Америку великою, він буквально мав на увазі розміри.
«Люди насправді не знають, чи має Данія якесь законне право на Гренландію, але якщо має — їй потрібно відмовитись від неї заради національної безпеки вільного світу», — заявив Дональд Трамп.
Гренландія — традиційний подразник Америки
Заява Дональда Трампа не нова ні для нього, ні для американських президентів загалом. Гренландія для очільників США — це немов горіх для білки з популярного мультфільму «Льодовиковий період».
Вони намагаються встановити контроль над нею ще з середини позаминулого століття та порушують це питання приблизно раз на п’ятдесят років. Серед аргументів: Гренландія розташована ближче до США, ніж до самої Данії.
Найближчі часові згадки про Данію американських президентів датуються 1867 роком, потім 1910-м, 1946 роками, й Трамп про це заявив у 2016 році, коли був президентом США у свій перший термін.
Якщо тоді Дональд Трамп заявляв про намір просто купити острів, то тепер він підвищує ставки — погрожує Данії економічними санкціями за відмову продавати Гренландію.
І навіть не відкидає застосування для цього військової сили. До того ж, нагадаємо, він встиг іще до інавгурації відправити на острів свого сина, нібито з туристичним візитом.
Справедливо вважати, що Трамп верзе маячню, небезпечну для світу. Водночас його слова — це один з індикаторів майбутнього конфлікту, який може розгорнутися північніше, тобто в Арктиці.
Арктика — територія багатих ресурсів
Регіон, який після завершення «холодної війни» був одним із найспокійніших на планеті, поступово стає місцем, де перетинаються інтереси кількох впливових держав — США, Китаю та росії.
І, як не дивно, основу для майбутнього конфлікту закладає не Трамп, не Сі й навіть не путін, а глобальне потепління.
Хоча дивно, що Дональд Трамп не обіцяв покінчити з глобальним потеплінням за один день.
Отже, сьогодні ця арктична пустеля стрімко стає центром нового конфлікту. Величезний морський лід, який покриває Північний Льодовитий океан, швидко тане через зміну клімату. Він втратив 13% за одне десятиліття.
Це швидкість, яка, за словами експертів, може зробити Арктику вільною від льоду вже влітку 2035 року.
Після завершення Другої світової Арктика та Гренландія, зокрема, розглядалися країнами винятково з військовою цікавістю. Наприклад, президент США Гаррі Трумен у 1946 році пропонував 100 мільйонів доларів за Гренландію, щоб використовувати її як північний військовий форпост.
Однак вступ Данії у НАТО заспокоїв Трумена, оскільки на острові з’явилась військова база США. А база космічних сил «Пітуффік» функціонує і досі. Вона має критичне значення для системи раннього попередження ракетних ударів по США. Раніше — з боку СРСР, тепер — росії.
Колишня заступниця помічника Державного секретаря США Хізар Конлі вважає, що Гренландія дуже важлива для безпеки Сполучених Штатів. Утім суттєві зміни в кліматі, які продовжують відбуватися в Арктиці, змушують дивитись на цей регіон під іншим кутом.
Арктика стає доступнішою для людей і технологій, дозволяючи досліджувати раніше невідомі її частини й глибини. Тепер присутність в Арктиці потрібна не лише для виконання військових завдань.
Перш за все йдеться про боротьбу за ресурси, які раніше були приховані під льодом. А їх там стільки, що прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та глава уряду Угорщини Віктор Орбан наввипередки везли путіну своїх дітей, аби тільки постояти поруч.
Під товщею танучого льоду Арктики, як стверджують дослідники, можуть лежати рідкісні метали на трильйон доларів. А також там 30% нерозвіданого газу та 13% нерозвіданої нафти.
Ще одна цінність Арктики — в її розташуванні та логістичних можливостях, що були недоступні дотепер. По-перше, через Арктику пролягає найкоротший маршрут з Європи до Північної Америки.
По-друге танення льодовиків відкриває привабливі торговельні шляхи, які можуть стати альтернативою, наприклад, уже перевантаженому Суецькому каналу, що в Єгипті.
Потепління в Арктиці також подовжує сезон плавання кораблів у зазвичай вкритих льодом водах, потенційно скорочуючи час навігації між Шанхаєм та Нью-Йорком на цілих сім днів.
Хто претендує на Арктику? «Арктичними» вважаються вісім країн. Це Норвегія, Швеція, Ісландія, Канада, росія, Данія за рахунок Гренландії та США завдяки Алясці.
Ерефія упевнено опановує Арктику
Нескладно здогадатися, хто веде в регіоні найбільш агресивну політику. Поки в США обмежуються балачками, росіяни — діють. Безумовно, цьому сприяє географічне положення країни.
РФ належить майже половина полярної території та 24 тисячі кілометрів берегової лінії. В Арктиці проживають близько 2,5 мільйона росіян, що становить половину від усього арктичного населення.
А сам регіон уже приносить росії понад 10% ВВП. Ще з радянських часів росіяни активно розвивали свою присутність в Арктиці, особливо військову. Там базуються російські стратегічні сили, зокрема атомні підводні човни та стратегічні бомбардувальники.
А ще чимало інших військових баз, що їх росіяни активно розвивають. З 2005 року росія відновила щонайменше 50 радянських військових баз.
Серед них 13 авіабаз, 10 локаційних станцій та 20 прикордонних застав. Станом на зараз кількість військових баз росії утричі перевищує сукупну кількість баз НАТО в регіоні.
Так само росіяни перевищують усі інші арктичні країни за кількістю криголамів. Хоч лід в Арктиці тане, вони залишаються надважливими для логістики в регіоні.
Америка має лише два криголами, що дозволяють військовим і комерційним суднам плавати по замерзлих водних шляхах. У США планують побудувати ще шість, тим часом у Канаді їх 18, а в росії — понад 50 таких суден.
Тобто, поки інші арктичні країни тільки усвідомлюють, що регіон стає новим центром конфлікту, росія вже до нього підготувалась та насправді вже й закручує його.
У 2007 році росіяни розмістили під водою свій прапор на Північному полюсі та заявили про свої права на так званий хребет Ломоносова. Саме тут зберігається значна кількість газу та нафти Арктики.
Тоді це сприймалось як символічна акція. Але не так давно комісія ООН з шельфів погодилася з аргументами росії. Хоч це рішення не остаточне, однак уже створює небезпечний прецедент.
Реалізація такого наміру дасть росії додаткових 1,7 мільйона квадратних кілометрів морського дна. За оцінками росіян, ця територія дасть їм 17 мільярдів тонн нафти та 85 трильйонів кубометрів газу. А це своєю чергою зміцнить економіку росії і дасть новий ресурс на ведення подальших воєн.
Китайсько-російський арктичний пояс
Сприяє росіянам в Арктиці Китай, який у 2013 році почав інвестувати в російські арктичні проєкти. Наприклад, у видобуток газу. А після введення санкцій проти росії у 2014 році та припинення західних інвестицій співпраця росіян з китайцями ще більше посилилася.
Державна китайська національна нафтова корпорація купила 20% російського проєкту з переробки природного газу «Ямал СПГ». У 2017 році росія та Китай домовилися про розвиток полярного «шовкового шляху» вздовж північного морського в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях».
Через два роки, в 2019-му, китайські компанії купили проєкт з переробки природного газу 20% СПГ-2. У 2020 році росія визнала Арктичний регіон особливою економічною зоною, значно полегшивши китайцям інвестування за рахунок додаткових пільг. І після цього розмір інвестицій Піднебесної подвоївся.
Також серйозність намірів китайців щодо Арктики підтверджує те, що в 2018 році Китай оголосив себе майже «арктичною державою». Хоча від найбільш північної точки Китаю до власне самого північного кола тисячі кілометрів.
Завдяки росії Китай уже представлений в Арктиці не лише в економічному, а й у військовому плані. Обидві країни проводять спільне патрулювання в Арктичному морі.
За словами експертів — знавців Арктики та чиновників з арктичних країн, стан справ у регіоні настільки загрозливий для Європи та США, що вони взагалі можуть втратити там свій вплив. А щоб наздогнати росію та відновити статус-кво в регіоні, знадобиться чимало років.
Тому американцям надзвичайно цікава Гренладія. Бо якщо росія почне робити Штатам пред’яви і щодо Аляски, тоді реально справи взагалі можуть бути кепські. Адже в Арктиці США представлені лише Аляскою, а колись ця територія належала царській росії.
Нагадаємо, головною причиною продажу Аляски Америці Російською імперією переважна більшість світового наукового історичного співтовариства однозначно називає програш Росією Кримської війни (1853—1856).
Договір на суму 7,2 млн доларів був остаточно виконаний 1 серпня 1868 року. За ним, Російська імперія позбулась більшої частини своїх територій, що становили Російську Америку.
Водночас радянсько-путінська історіографія головним чином спирається на два аргументи, а саме: Аляску майже за безцінок продали, щоб «задобрити США» та запропонувати їм свою «дружбу», бо «вони і так могли забрати Аляску силою задарма». Також із 1960-х років поширюється міф, що Аляску насправді віддали в оренду на 100 років. Які, за цим міфом, уже минули.
Однак для покращення своїх позицій в Арктиці США необов’язково купувати острів. Можливо, достатньо просто поглибити вже давно існуючу широку співпрацю з Данією.
Уроки Арктики — потенційна небезпека Четвертої світової
На що вказує нам ця історія? Ще не до кінця зрозуміло, що ж може бути епіцентром Третьої світової війни, однак якщо неминуча Четверта світова, нехай навіть і холодна, то вона точитиметься довкола Арктики та її ресурсів.
Водночас Трамп показує іншим країнам слабкі місця кожної з них перед загрозою тандему росії та Китаю. Хоча зазіхання на суверенну територію іншої держави, в даному випадку Данії, в якості звичайного агресора, імперіаліста та диктатора — спосіб такий собі. Сумнівний і небезпечний.
Загалом, доки Штати слідкують за маятником — входять-виходять з ВООЗ, Паризької кліматичної угоди тощо, — тоталітарні росія та Китай постійно, систематично, протягом років захоплюють Арктику.