Привид глобальної війни. Третя сила над Банковою, Європою та кремлем

Чимало людей, особливо тих, хто має певний статус, надягають різні маски: влади, героїзму, правоти, переконаності, страху.

 

І чим гучніші декорації, тим важче почути справжній голос.

 

Світ давно перетворився на медійний спектакль, де камери іноді важливіші за самі події. 

 

У минулому номері «УМ» ми говорили, що загострення ескалації російсько – української війни сталось після поїздки путіна в Пекін.

 

До пекінського треку варто віднести й плани наступу з території Білорусі. 

 

Мета цих дійств не просто протистояння країн, а знищення стабільності, безпеки та звичного життя мільйонів людей на євразійському континенті.

Але як цікаво виходить. Іде п’ятий рік повномасштабної війни в Україні. Тисячі ударів, сотні зруйнованих міст і сіл, величезна кількість загиблих з обох сторін. 

 

Але саме зараз, після удару по окупованому Старобільську, що на Луганщині, та наступного удару «помсти» по Києву та агломерації, раптом починається міжнародна медійна активність.  

 

Так виглядає підготовка ґрунту для подальшої ескалації. 

 

Посли сімдесяти іноземних дипломатичних місій публічно відвідали місця ударів, поклали квіти, зробили заяви, в тому числі й про нові поставки ППО та тиск на москву.

 

Одночасно в Старобільськ завезли десятки іноземних журналістів з дев’ятнадцяти країн. Їм показали місце удару, руйнування коледжу, гуртожитку; фото загиблих підлітків.

 

Звісно, виникає питання, чому саме зараз сталась настільки масштабна синхронна міжнародна демонстрація?  

Кожна сторона отримала свою емоційну картину. Обидві отримують привід для ескалації, нових поставок зброї, нових санкцій, нової хвилі ненависті та подальшу можливість затягування і розширення війни. 

 

Обидва президенти України та росії, вочевидь, влаштувавши провокації під керівництвом наднаціональних корпорацій, отримали саме те, що їм було потрібно. 

 

Ерефія отримала ідеальний привід для посилення внутрішньої мобілізації та для чергової жорстокості щодо України, мовляв, за загиблих, за «справедливість», за царя. 

 

На цьому фоні можна посилювати воєнну машину, виправдовувати удари, як минулі, так і майбутні, тиснути на суспільство, посилювати обмеження і вимагати нових жертв. 

Влада України також отримала політичний ефект: на фоні руйнацій, нічних ударів та міжнародної реакції різко пішов у тінь корупційний скандал довкола Зеленського та його оточення. 

 

Коли країна горить, коли всі обговорюють Старобільськ і помсту, ракети, жертви, суспільство не дивиться туди, куди не хоче влада. 

 

Так працюють великі кризи. Вони перекривають незручні теми, перемикають увагу мільйонів людей. І виходить необхідна ідеальна картинка. 

 

А провокації продовжуються. Головна задача – втягнути Європу у війну. І декілька днів тому в Калінінградській області вперше було оголошено безпілотну небезпеку.

 

Це сталось ледь не відразу після жорстких заяв з Литви, в яких відкрито звучали заклики до НАТО напасти на Калінінград та знищити російські бази. 

 

І на фоні всього цього Київ перетворюється уже не на символічний центр війни, а на головний вузол нової фази ескалації між росією та колективним Заходом. 

 

Схоже цей етап почнеться ближче до 2027 року. 

А тепер пильніше придивимось до удару по Старобільську та звинуваченнях України в загибелі студентів педагогічного коледжу. Якщо удар було нанесено з території України, то чому до цього часу немає чіткої, переконливої картини маршруту польоту дронів, точки запуску та підтверджень? 

 

Зазвичай, коли потрібно звинуватити Київ, усе в росії з’являється миттєво: карти, траєкторії, уламки, джерела, супутники, заяви, а тут ми маємо розмиті версії та відсутність прямого зізнання. 

 

Сучасні безпілотники давно «навчились» долати складні маршрути: обхід ППО; проміжні точки; мобільні площадки запуску та приховані аеродроми. 

 

Подібні атаки не такі прості, як здається. Тож сучасна війна – це тіньові операції. 

 

Тіньовим сценаристам потрібно було розширити ескалацію, втягнути більше гравців, створити емоційний удар по суспільству, потрібні були жертви серед молоді, звинувачення, зростання тиску на подальшу війну.

 

Люди починають ненавидіти один одного ще сильніше. Ескалація росте. Країни НАТО все глибше втягуються у конфлікт, а Європа поступово звикає до стану війни. 

 

А більшість з нас просто не знає, що в цей момент гру ведуть взагалі інші люди, не ті, котрі публічно сперечаються на камеру, а ті, кому вигідно постійне розширення конфлікту, хаос, страх, енергетична криза, мілітаризація та руйнування старого світового порядку. У великих геополітичних іграх важливий не сам удар, а реакція на нього. 

 

Росія сама навмисне показала по федеральному каналу локацію того самого коледжу в Старобільську. У сюжетах, кадрах, репортажах ішлося, що в приміщенні йде підготовка операторів безпілотників. 

 

Навчання роботи з дронами та військові заняття. На кадрах форма, зброя, тактичні елементи. 

 

Якщо сам об’єкт було показано у зв’язці з підготовкою дронів та військовою діяльністю, то чому після удару його почали подавати виключно як гуртожиток з дітьми? 

 

Сам путін неодноразово заявляв: «Місця, де виробляють, зберігають чи готують дрони, є законною воєнною ціллю».

 

Тому цей удар використовують як інструмент для набагато більшої інформаційної та політичної гри. 

 

Росія отримує привід для нової хвилі ударів помсти. Україна отримує глибокий емоційний ефект та міжнародний тиск. Суспільства дедалі глибше розколюються на табори ненависті, а Європу засмоктує стан ескалації. 

 

Ця операція не обійшлась без участі третьої наднаціональної сторони. Не простий удар, а такий, що викликав необхідну реакцію у всіх одночасно та запустив наступний рівень конфлікту. 

Давайте поглянемо без емоцій на геополітичну гру в Україні. Ситуація виглядає доволі дивно. Росія нанесла удар помсти. У Києві та околицях сотні прильотів: били десятками балістики, «орішником», сотнями дронів.

 

Масштаби руйнувань величезні: житлові будинки, торговий центр, ринок, метро, загалом, улюблена багатьма киянами Лук’янівка по-звірячому понівечена.

 

Нам не важко уявити масштаби руйнувань. Однак офіційно заявлено про менше 10 загиблих та близько 100 постраждалих. Дай Боже, щоб не більше. Але офіційні цифри виглядають неспівмірно низькими на фоні візуальної картини руйнувань. 

 

Якби Україна дійсно хотіла показати світу максимальну жорстокість ударів, то логічно було б демонструвати зворотне, не зменшення кількості жертв, а, навпаки, вражаючі цифри, емоційні кадри, постійні репортажі, максимальний тиск на росію через світові ЗМІ.

 

Але замість цього - дуже обережні заяви, дані, нестиковки та чимало запитань у людей. Суспільству показують картинку, що вигідна на даний момент. 

 

Водночас, чимало в своїй ненависті та суперечках не розуміють важливого нюансу: навіть якщо територія лнр, днр, коледж у Старобільську перейшли під контроль росії, люди там за одну ніч не перестали бути українцями. 

 

У них залишаються сім’ї, мова, пам’ять, родичі по обидва боки фронту, українське коріння, кров, минуле. Це – українці. 

 

Тож іде геноцид української нації. І, можливо, справді, в цієї нації найчистіша слов’янська кров.

 

Одні радіють удару по своїх колишніх співгромадянах, а інші відповідають тим самим. І саме в цей момент виграють ті, кому вигідна безкінечна ненависть. Тому що розділеними, наляканими, озлобленими людьми легше маніпулювати та керувати. 

 

Отже, удари по коледжу в Старобільську були нанесені третьою стороною за заздалегідь вказаною по телевізору локацією. 

 

Траєкторії ударів спеціально приховані, вбиті були українці. Удар помсти нанесений росією по Києву та області, вбиті та поранені українці. 

 

І влада України, схоже, навмисно замовчує кількість жертв, граючи на руку росії, що вчергове підтверджує їх спільну гру проти громадян обох країн. 

 

Як цинічно заявляє низка європейських експертів, після українців візьмуться зменшувати кількість росіян. Для цього буде війна з Європою.  

 

А нам головне розуміти й бачити істинні цілі та істинних ворогів. 

 

Інформаційна війна дуже сильна і їй потрібно протистояти. 

Отже в росії готується підґрунтя для нової масштабної мобілізації. А в Україні, окрім підготовки до можливого наступу окупантів з півночі, до кругової оборони готують Одесу.

 

Довкола міста завершилось будівництво багатокілометрових протитанкових ровів та укріплень: колючий дріт, бліндажі, інженерні загородження. 

 

Перетворення міст у фортеці – це сигнал затяжного сценарію великої війни та важких подій. 

 

До цього ретельно готується, скажімо, Німеччина. Берлін виходить на новий рівень підготовки, проводить масштабну мілітаризацію, аналогів котрої Німеччина ще не бачила.

 

І мова йде не лише про поставки зброї чи зростання воєнних видатків. Військова логіка проникає у всі сфери життя німців: охорони здоров’я, оборони, освіти, інфраструктури та інше. 

 

Європу зараз переводять у режим тривалого протистояння, а людей психологічно готують до думки, що велика війна вже на порозі. 

 

Великобританія також уже відкрито відпрацьовує сценарій великої війни з росією. Армія Британії провела закриті навчання НАТО по відбиттю можливого нападу на країни Балтії. 

 

НАТО й раніше проводив такі вчення, але сама атмосфера підготовки стає дедалі більш реальною та публічною. 

 

І світ потихеньку звикає жити в режимі очікування великої війни, котру запланували на 2027 рік. 

 

Наразі путін готує комбінований сценарій тиску на країни Балтії. Удар через Сувальський коридор з боку Білорусі до Калінінграда та через ленінградську область на Естонію і Латвію. 

 

Росія незмінно намагається підняти ставки в геополітичній грі і все активніше нагадує країнам Заходу, зокрема країнам, які підтримують Київ про свою ядерну зброю.