Друг Слободи: американський меценат допомагає селу на Чернігівщині пережити лихоліття війни

Слободу українські військові звільнили у березні 2022 року після 26 днів окупації. За цей час російські зайди ­встигли танками поруйнувати всі стовпи електромереж, понищили або дуже пошкодили будинки разом з парканами, знесли колодязі, поцупили із сільради всю оргтехніку і повибивали там вікна. «Русскій мір» по собі залишив бруд і гори сміття. 

 

Саме така картина відкрилася містеру Хансену, коли через місяць після деокупації він уперше приїхав до села. За словами старости Світлани Карпенко, його зустріли виснажені, змучені люди із сірими обличчями.

 

І це при тому, що на той час сюди вже почали приїжджати гуманітарні місії, доставляючи продукти, ліки і речі першої необхідності. 

 

На одній з вулиць меценат зустрів маленького хлопчика і поцікавився, чого йому зараз бракує. «Іграшок, — відповів той, — бо вони згоріли у нашому будинку».

 

На прохання гостя малий показав спалену хату свого дідуся Миколи Святкуна, син якого вже був на фронті.

 

«Пізніше ми спілкувалися з містером Делл Лоєм, і він сказав, що завжди пам’ятатиме очі тієї дитини, — каже пані Світлана. — Цій родині меценат фінансово допомагав протягом року, а також придбав для них квартиру в Чернігові. Ми навіть про це не знали».

 

Наступної весни пан Хансен приїхав до Слободи вдруге, аби обговорити формат більш масштабної допомоги. Виявилося, що людям украй необхідні гроші, тому вони почали отримувати від його благодійного фонду кошти на банківські картки.

 

Оскільки банкоматів у селі немає, меценат придбав ще й соціальний автомобіль, який і понині возить місцевих жителів до Чернігова двічі на тиждень. Того ж року місцеве комунальне підприємство збагатилося вишкою для обрізки дерев, а діти отримали 25 ноутбуків і 42 велосипеди.

 

Почали потроху відновлювати і житло. Благодійний фонд «Місія Хансена в Україні» взяв на себе зобов’язання відремонтувати протягом двох років 90 пошкоджених будинків. Цією допомогою вже скористалася родина Ольги Шулупець.

 

У їхній хаті під час окупації квартирувало півтора десятка непроханих «гостей». Жінці довелося під шаленими обстрілами з малим онуком тікати до сусіднього села, а її чоловік змушений був пересиджувати лихо в чужому погребі.

 

Коли родина повернулася додому, то всі вони оціпеніли від жаху, бо їхня рідна хата більше не нагадувала житло. Відбудовуватися вони почали самотужки, а майстри від фонду утеплили будівлю, вирівняли стіни й поставили нову огорожу.

 

До речі, всі ремонтні роботи у Слободі проводяться за єдиним стандартом. Навіть для фарбування стін обирається сайдинг в однаковий колір, тому в селі добре видно хати, відновлені коштом пана Делл Лоя. 

 

Містер Хансен також оплатив будівництво восьми модульних будинків, що були зведені на місці зруйнованих помешкань. Таким чином люди отримали змогу і далі проживати у своїх дворах, вирощуючи овочі на городах.

 

При цьому власники домогосподарств не втратили право на сертифікат від державної програми «єВідновлення».

Під час одного з візитів до Слободи містер Хансен зустрів 26-річного Сергія Чуха, який через вроджену інвалідність тяжко ступав вулицею, опираючись на дві палиці.

 

Коротка розмова завершилася тим, що хлопець на благодійні кошти зміг придбати собі скутер з великими колесами.

 

«Раніше йому було важко вибратися з дому, а тепер куди хоче, туди й їде — і в ліс, і до магазину попити каву, — каже Світлана Карпенко. — Сергій дуже любить спілкування, тому подарунок пана Делл Лоя дуже змінив його життя». 

 

Завдяки коштам містера Хансена у хлопця з’явилася можливість частіше відвідувати чернігівський центр «Відродження». Саме там ще дитиною він проходив реабілітацію через хворобу — дитячий церебральний параліч.

 

Лікувальні процедури зміцнили його здоров’я, тому Сергій записався до гуртка танців на візках. Весною планує взяти участь у конкурсі, що проходитиме в Польщі.

 

Повернувся до роботи і водій соціального автомобіля, якому містер Хансен оплатив заміну суглоба. Кошти на аналогічні операції, так само, як і на заміну очних кришталиків, жителі Слободи продовжують отримувати далі. 

 

Про свою медичну історію Ольга Шулупець розповіла з особливою вдячністю. Каже, що через цукровий діабет побоювалася йти на операцію. Але коли відкладати вже було неможливо, зважилася-таки на ризик.

 

«До каси лікарні я заплатила 24 тисячі гривень. Ще на 2 тисячі купила ліки, — розповіла вона. — Усі чеки передала благодійному фонду містера Хансена й отримала 30 тисяч компенсації. Для мене це дуже суттєві кошти». 

 

Щире бажання пана Делл Лоя допомогти своїм підопічним у вирішенні непростих життєвих проблем стало для мешканців Слободи певним прикладом.

 

Отож, дізнавшись, що американський меценат почав будівництво у селі Колонщина Макарівської громади другої черги «Чудо Містечка» для переселенців похилого віку, вирішили допомогти закладу продуктами.

 

Люди принесли все, що у них є, — картоплю, буряки, капусту, моркву, цибулю, зимову консервацію. Зрештою, аби відправити провізію за місцем призначення, довелося наймати чималий автомобіль, адже все разом важило дві тонни.

 

Ту історію в Слободі згадують з особливим теплом, оскільки вона вкотре нагадала про те, що надання допомоги іншим приносить не меншу радість, ніж коли допомагають тобі. 

 

Нагадаємо, два соціальні проєкти пан Делл Лой реалізовує і на Київщині. У селі Тарасівка було зведено котеджне «Містечко Хансена» з повноцінною інфраструктурою для родин, які через війну втратили власне житло.

 

А в Софіївській Борщагівці він викупив переселенцям 259 квартир у новій багатоповерхівці. Місія пана Хансена в Україні триватиме далі. Нещодавно благодійний фонд мецената підтримав ідею створення на Київщині госпіталю для військових і цивільних.

 

До реалізації цього проєкту планують залучити міжнародних архітекторів та інженерів медичних будівель. Майбутній заклад надаватиме послуги з фізичної та психологічної реабілітації всім, хто постраждав від війни.

Перед самісінькою війною у слобідському клубі вдалося зробити ремонт. Там перекрили дах, поправили стелю, поштукатурили і пофарбували стіни. Але «освободітєлі» (так себе назвали самі окупанти) перетворили будівлю на руїну. Відновлення втраченого потребувало великих коштів.

 

Водночас приміщення колишнього дитячого садка завдяки бетонному перекриттю змогло пережити навіть рашистів, тому містер Хансен вирішив облаштувати Clubhouse саме там. На реконструкцію й обладнання він витратив понад 300 тисяч доларів. 

 

Клубний будинок для жителів села став символом віри в те, що життя, попри лихоліття війни, таки може тривати далі. Там є сучасний спортзал з тренажерами, кімната для дитячої творчості, бібліотека, фонди якої щомісяця поповнюються новими книгами.

 

Для старших людей обладнали «клас», де вони навчаються комп’ютерної грамотності. У програмі — елементарні навички користування інтернетом і вміння передавати показники лічильників у режимі онлайн.

 

Але люди приходять сюди ще й для того, аби просто побачитися й обговорити новини. Сьогодні це один з найкращих сільських будинків культури на Чернігівщині.

 

Щомісяця в актовій залі «Клаб Хаусу» збирається фактично все село, аби особисто поспілкуватися зі своїм благодійником.

 

«Він постійно запитує про наші проблеми, чим ми займаємося і що у нас нового, — каже Світлана Карпенко. — А ми йому розповідаємо про своє життя, а також звертаємося по допомогу, якщо виникають якісь питання. До речі, свою допомогу він пропонує і сам. Ми стали, мабуть, для нього сім’єю і дуже вдячні за його щире любляче серце. Побачивши розруху, яку принесли нам росіяни, він вирішив допомогти Україні. Тобто все почалося з жителів Слободи».

 

Особисто Делл Лой Хансен приїздив до цього чернігівського села чотири рази і щоразу залишав по собі світлі враження.

 

«Я люблю допомагати Слободі, — сказав він на відкритті Clubhouse. — Я отримую від цього насолоду. Я дуже хочу допомагати моїм братам та сестрам з України, всім тим, хто страждає від того великого зла. Ці прекрасні, добрі люди щодня дають відсіч злу. Вони всі потребують допомоги. І я щасливий, що мої українські брати та сестри приймають цю допомогу від мене, тому що я отримую від цього більше. Я отримую їхню любов, яку ти не знайдеш ніде більше. Я люблю Слободу».