За апостолом правди і свободи: у Києві проходить виставка скульптора Володимира Шолудька

Свого часу, коли я відвідувала місто Рівне, мені дуже сподобався пам’ятник Уласові Самчуку.

 

Він стоїть там на Театральній площі і дуже гарно вписаний у ландшафт. Уже пізніше вдалося познайомитись з автором цього монумента — заслуженим діячем мистецтв, народним художником України, лауреатом багатьох всеукраїнських конкурсів, скульптором, який працює в сфері монументального мистецтва, — Володимиром Шолудьком.

 

А цього разу не могла не відвідати його виставку, що розмістилася в одному із залів Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, де, власне, Володимир Борисович і передає свої знання і досвід майбутнім скульпторам.

Одразу привертає увагу фото досить незвичного пам’ятника — «Тарас Шевченко. Апостол правди і свободи».

 

Це дипломна робота студента Академії образотворчого мистецтва та архітектури Володимира Шолудька, виконана ще далекого 1989 року.

 

Тоді ця робота отримала дуже високу оцінку та була рекомендована Міністерством культури до встановлення в парку «Шевченківський гай» у Ковелі.

 

Проте подію відклали на довгі 16 років, і лише 24 серпня 2005-го пам’ятник таки встановили.

 

Як зазначив пан Володимир, він хотів назвати його скульптуру — «Пророком». Але вчитель Василь Бородай (автор монумента Батьківщини-матері в Києві. — Авт.) підказав, мовляв, давай назвемо «Апостол правди і свободи».

 

І це було влучно та й дуже сміливо як для тих часів, каже Володимир Борисович. До речі, поет Іван Драч сказав, побачивши пам’ятник: «З таким Шевченком можна боротися за Україну».

 

А ось у майстерні — і вже згадуваний пам’ятник Самчуку. До речі, здається, єдиний український письменник, який був зовсі­м близько до отримання Нобелівської премії.

 

Його ще називали українським Гомером. Але обурені кадебісти написали тоді в Нобелівський комітет листа. І не сталося.

 

Тим часом пан Володимир починає розповідь. Каже, що лава, на якій сидить письменник, тримається на одній ніжці, іншою опорою є макентош, кинутий на спинку сидіння. І це візуально сприймається як повноцінна лавка.

 

До речі, задум був такий, щоб людина могла прийти, сісти і спілкуватися: Улас Самчук саме так і зображений — у позі людини, яка готова до розмови.

 

Стосовно деталей, того ж макентоша чи взуття, та й характерних рис героя, — дуже багато слушних порад авторові надав свого часу відомий релігієзнавець, історик Дмитро Степовик.

 

Він був консультантом у багатьох роботах скульптора Шолудька, може, тому його роботи і є такими влучно витвореними, навіть у дрібних деталях.

Тарас Шевченко Володимира Шолудька у Флоренції.

 

— У Рівному щороку проходили літературні читання, а по закінченню всі збиралися біля пам’ятника Самчуку для спільного фото. І тоді Дмитро Власович завжди підкреслював, що цей пам’ятник створив його друг. Дуже йому вдячний і за дружбу, і за безцінні поради. Я загалом усе життя працюю на відновлення історичних постатей, а він був завжди натхненником і порадником. Казав: старайся робити наших національних героїв красивими. Адже вони житимуть у віках. Тож намагаюсь виконувати його заповіт.

Багато цікавого дізнався Володимир Борисович від Степовика і під час виготовлення пам’ятника Димитрію Ростовському.

 

Народився Данило Туптало (справжнє ім’я) в Макарові, що під Києвом, де й встановлено цей пам’ятник. Варто зазначити, що Димитрій був єдиною особою, яку канонізувала російська церква впродовж XVIII століття.

 

І якщо зрадника Прокоповича Петро перший прийняв одразу, то до Димитрія Ростовського ставився дуже насторожено, за ним увесь час стежили. Прожив проповідник лише 56 років.

 

Перебуваючи далеко від України, він дуже багато розповідав про неї своєму послушнику. Про це пан Володимир дізнався, знову ж, від Степовика, що також допомогло у створенні образа.

 

Цікавлюся у Володимира Борисовича, чи не постраждав його пам’ятник, адже на Київщині, й зокрема в Макарові, 2022 року точилися запеклі бої.

 

Каже, що вцілів, а от стела на в’їзді в місто (теж його робота) дуже сильно посічена осколками. Хоча композиція й вистояла. Міст поруч розбито, а вона стоїть.

 

«Побувавши в бою, мої роботи вистояли, — підкреслює автор, — вистоїть і Україна».

 

Загалом у Макарові є чотири пам’ятники цього скульптора.

 

Якщо ж говорити про Київ, то всі, мабуть, бачили пам’ятник Георгію Гонгадзе, що є вшануванням всіх журналістів, які загинули, відстоюючи правду і свободу.

 

Проводили конкурс, було подано дуже багато робіт, але обрали саме цей. Адже він, вшановуючи пам’ять, водночас є дуже життєствердним. Його було виконано в співавторстві зі Степаном Загайкевичем.

 

А ще варто зазначити, що Володимир Шолудько спільно з архітекторами Тетяною Мельничук і Миколою Пасічником — автори першого в Україні пам’ятника Симону Петлюрі.

 

Пам’ятник-погруддя видатному політичному діячеві й головнокомандувачу Армії УНР постав у Рівному 2001 року. Загалом, розповідає Володимир Борисович, були часи, коли щороку він виготовляв по пам’ятнику.

 

Кілька років тому Шевченко Володимира Шолудька і Богдана Томашевського з’явився в італійській Флоренції. До речі, тут не обійшлося без скандалу.

 

Скульптори пам’ятник виготовили, але на його відкриття через коронавірусні обмеження потрапити не змогли. Проте вже пізніше побачили інформацію, де автором цього пам’ятника, принаймні в інтернетних публікаціях, значиться Олег Пінчук.

 

Вони звернулися до Олега, який насправді виступав їхнім менеджером, проте інформація так і гуляє інтернетом.

Цього року одна з робіт Володимира Шолудька була номінована на найвищу державну премію — Шевченківську, — макет якої теж представлено на виставці. Це Пам’ятник УПА «Борцям за Волю України» (1943—1947 рр.).

 

Монумент встановлено в урочищі «Скеля месників», що на Буковині. Там українські герої прийняли бій і вийшли переможцями проти НКВС.

 

У своїй роботі скульптор використав образ повстанця УПА Василя Якібчука. Утім автор зазначає, що робіт, присвячених борцям за нашу волю, у нього багато. І пропонує роздивитися ще одну, яка відображає битву під Оршею під проводом князя Острозького. 1514 року тут зійшлися 15-тисячне військо під командуванням Костянтина Острозького та армія московитів. Тоді армію московського князівства було розбито.

 

Саме цю роботу автор вважає досить знаковою. Його ідейним натхненником став Петро Петрович Смолін. Це він у деталях розповів історію Острозького.

 

Крім того, щоб створити скульптуру, автор багато «перелопатив» історичної літератури, зокрема і розвідку пера Івана Огієнка про видатного князя.

 

Фахівці одразу зазначили, що пам’ятник, який зображує битву, надзвичайно емоційний, такий, що не залишає байдужим. Дмитро Степовик також дуже похвалив роботу скульптора і написав тоді гарну статтю з цього приводу.

 

Знаковою і такою, що одразу привертає увагу, є ще одна скульптура автора на тему визвольної боротьби — «Тарас Бульба». Чому Тарас Бульба? Бо це Козацька доба, і саме вона, каже пан Володимир, лежить в основі всієї нашої боротьби і звитяг на шляху до волі.Тому і Шевченко, і Козаччина — його постійні теми.

 

Загалом усі роботи скульптора так чи інакше стосуються наших визвольних змагань. Під час підготовки до їх створення багато довелося попрацювати в музеях, адже пан Володимир дуже добре запам’ятав настанови своїх учителів — Василя Бородая і Валентина Борисенка.

 

Саме вони казали, що, аби скульптура була знаковою, потрібно, щоб вона відображала епоху в усіх її проявах. Який був економічний, політичний, культурний стан, — усе це має значення.

 

А для цього повинні бути показані певні атрибути того часу, які працювали б загалом на образ. Словом, треба створити метафору.

 

Головний герой у скульптора Шолудька завжди виписаний дуже детально. Кожен штрих підкреслює якийсь певний нюанс, якусь, на перший погляд, непримітну рису чи деталь.

 

А все це разом витворює неповторний образ цілої епохи, доби, нашої багатовікової історії, яка була аж ніяк не легкою, проте дуже звитяжною. Її продовженням є наша нинішня боротьба за волю і незалежність, за право бути вільними на своїй Богом даній землі.

 

І ми обов’язково переможемо. 

 

Марина КРИВДА