Нескорений велет
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Grabbing (передвиборче)
29.05.2024
Малюнок А. Петренка.
От дуже складно з бочки злазити завжди.
Як розчинитись посеред простих людей?
Там знизу сумно всім без слави. Куди йти?
Як би залишити назавжди статус цей?
Щоб королем, царем, тузом або актором,
Але най-найвеличнішим, відомішим з усіх,
А не в простій домівочці десь біля моря
Тихенько, мило згадувати сніг.
Одні тримають бочку ту, щоб не розпалась,
«Лампічать» і підсилюють каркас:
Хто обруч вже, хто цвях — аби трималась...
А мишам зверху щоб й не чути слово «Злазь»!
Навіть коли приходить час мінятись,
Вони придумають і правил, і умов нових,
Аби сидіти їм пихато й далі гратись,
Бо кращих не знайти за них!
Адже складні часи, війна і скрізь шпіони –
Розхитувати діжку не дадуть майстрам
Тим, що її будують і тримають оборону,
Кому сидіти там — вирішувати ж нам?
А не довірливим роззявам по приколу,
Аматорам й любителям цікавого всього.
Ждемо нового бондаря, бо вічне коло,
Славімо! Не проґавимо його!
З поетичної збірочки лірико-публіцистичних творів «Українське будення 22-24»
Дмитро ГРУЗІНСЬКИЙ
