Героїзм Батурина: відроджена гетьманська столиця через 315 років після знищення українців російським військом

День 13 листопада 1708 року змінив хід української історії, а Батуринська трагедія є подією загальнонаціонального значення.

Нагадування про криваву Батуринську різанину, яку влаштували російські війська 315 років тому, є особливо актуальним сьогодні: це пам’ять про те, хто наш одвічний ворог і які його незмінні методи.

Історики зазначають, що в тогочасній провідній газеті Франції Gazette de France повідомляли: «Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»... Англійська The London Gazette писала, що князь Меншиков, який очолював каральну експедицію в Батурині, «залогу... в числі 6 тисяч наказав вирубати».

Інше видання, The Daily Courant, зазначало: «по здобутті Батурина наказав вирубати 5-6 тисяч козаків».

Батуринська різанина співзвучна з голодоморами та геноцидами москви у Ягідному, Бучі, Ізюмі, Маріуполі...

«Оборона Батурина за силою героїзму співставна з битвами українських воїнів під Жовтими Водами, під Збаражем і Зборовом, під Конотопом, під Крутами, за Донецький ­аеропорт, за острів Зміїний, Київ, Чернігів, Бахмут, Авдіївку... Готовність українців боронити Батьківщину сьогодні формувалася великою мірою саме в Батурині — серці Гетьманщини.

«Це 24-та війна, яку веде проти нас росія. Та нічого не міняється. Три століття тому був Петро I та Меншиков, 100 років тому — Муравйов, у наші дні — путін. Вони несуть ту саму біду, що й сто чи триста років тому. Ворог — той самий, цілі — ті самі. Нічого не міняється», — акцентує третій президент України 2005—2010 років Віктор Ющенко.

Водночас Батурин є прямим доказом того, що росія ніколи не несла відповідальності за свої криваві злочини. Вчора був Батурин, сьогодні — Буча.

Й зараз, коли Україна разом зі світовою спільнотою мужньо відбиває російську терористичну навалу, ми вшановуємо пам’ять мужніх оборонців та мирних жителів Батурина, що загинули, відстоюючи право на Незалежність у листопаді 1708 року, — перших українських «кіборгів», «азовців», «титанів», — наголошують у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця».

Музейники додають: «Батурин гетьманський — це гордість кожного українця. Наша мета — пам’ятати, берегти й примножувати те, що нам вибороли пращури».

Нагадаємо, у листопаді 1708 року в Батурині від рук московських карателів полягло 15 тисяч мужніх захисників та мирних жителів. Жорстокість, із якою було вчинено розправу над захисниками та мешканцями міста, вразила весь цивілізований світ.

Під час Північної війни гетьман України Іван Мазепа пристав на бік шведського короля Карла ХІІ. Вирушивши на з’єднання зі шведами, Мазепа залишив для оборони Батурина близько 8 тисяч вояків на чолі з полковником Дмитром Чечелем та гарматним осавулом Фрідріхом Кенігсеком.

Вони отримали чіткий наказ гетьмана: московитів до міста не пускати. І цьому наказу старшини залишалися вірні до кінця.

Дізнавшись про вчинок Мазепи, московський цар Петро І наказав командувачу російськими військами в Україні Олександру Меншикову зрівняти Батурин із землею. Однак узяти штурмом гетьманську столицю війська Меншикова не змогли.

Тоді московити вдалися до погроз: мовляв, якщо не здастеся, сувора царська кара ляже на ваші сім’ї. Та й ці погрози не злякали оборонців Батурина.

Однак знайшовся зрадник — сотник Іван Ніс, — який вказав осадникам на потаємні ходи під мурами, що вели в місто.

Через ті проходи і вдерлися московські війська всередину міста, почали вуличні бої та жорстоку різанину. Солдати Меншикова не жаліли нікого: ні дітей, ні жінок, ні старих людей. Різанина тривала два дні.

Взятих у полон козаків після катувань страчували і пускали їхні тіла на плотах униз по річці Сейм для залякування населення.

Захопленого в бою організатора оборони Дмитра Чечеля привезли до Глухова і колесували перед Петром І. Зрештою, Батурин був пограбований, фортеця, церкви та будинки спалені, а 15 тисяч мешканців міста знищені.

Місто поступово відро­джувалося кілька разів поспіль. Із відновленням Незалежності України і заснуванням НІКЗ «Гетьманська столиця» 30 років тому Батурин став одним із найпривабливіших туристичних центрів країни.

Заупокійну літію за багатотисячними жертвами московського війська 13 листопада у Батурині очолив предстоятель Помісної церкви Блаженнійший Епіфаній, митрополит Київський та всієї України. Поруч із ним були владика Чернігівський Антоній (Фірлей), священники з Бахмача, Ніжина і Чернігова.

«Ворог тоді і зараз — той самий», — наголосив предстоятель ПЦУ, згадуючи події листопада 1708 року. — На нашу долю випала відповідальність: поставити крапку в цій багатосотлітній боротьбі».