Заради майбутнього: «Волинське братство» готове долучитися до українсько-польського діалогу

Міжнародне громадське об’єднання «Волинське братство» солідаризується зі зверненням учасників Українсько-Польського форуму, котрий підтримується Міжнародним фондом «Відро­дження» (Україна) та Фондом Стефана Баторія (Польща) щодо оцінок та перспектив взаємин України та Польщі.

Наша громадська організація об’єднує вихідців з Волині, які проживають за межами історичної Батьківщини.

В повоєнний період у Польщі назва «Волинь» часом незаслужено асоціюється з Волинською трагедією.

Водночас волиняни, чиї родини пережили лихоліття 40-х років минулого століття, як ніхто інший усвідомлюють потребу в міжнаціональній злагоді і взаєморозумінні.

Після масових убивств російськими варварами мешканців тимчасово окупованих територій України з’явилося набагато глибше розуміння трагізму знущань над мирним населенням.

Такі злочини не повинні мати ні терміну давності, ні забуття, тому потребують нових підходів у засудженні насилля над мирними мешканцями, в т. ч. і в обопільному конфлікті на обох берегах Західного Бугу в часи Другої світової війни.

Трагедія в Бучі, як і трагедія в Катині, мають спільне коріння імперської, людиноненависницької ідеології, нині — у вигляді рашизму. Відтак зупинити російського звіра, що замахнувся на повалення демократичного світу, можна лише спільними зусиллями.

На жаль, теперішня кризова ситуація у взаєминах України та Польщі шкодить духу нашого стратегічного партнерства, формує виклики історичної  перспективи для спільного Європейського дому.  Непорозуміння в торговельно-економічній сфері перейшли в іншу площину.

Спроби деяких офіційних державних представників з обох країн вжити найдошкульніші вислови щодо іншої сторони викликали справжній шок у громадськості як України, так і, сміємо перед­бачити, в Польщі. Керівники урядів, які могли б поправити конфуз, навпаки, його загострили.

А зовнішньополітичні відомства у кризовий період зайняли вичікувальну позицію, хоча мали б таким явищам запобігти. Адже відомо, що природа польського фермера як основи національної ментальності сусідньої держави та реалії українського аграрного олігархату — це різні історії.

Ці чинники потрібно враховувати нашим політикам в українсько-польських взаєминах, особливо на етапі інтеграції України в ЄС.

Пріоритетним алгоритмом на цьому шляху має бути формування в закордонних політиків усвідомлення того, що, через загрози з боку росії, військові й міждержавні структури Європи без нашої присутності — це неповноцінні політичні конструкції.

Тому не варто відкидати й досвід народної дипломатії. Мешканці прикордонних областей, підприємці, творча інтелігенція мають свою успішну історію неформальних відносин, які вже сьогодні наповнюють сенсом майбутні інституції оновленої Європи.

Мільйон біженців, які після російської навали знайшли прихисток у сусідній Польщі, — це унікальний соціальний феномен народної дипломатії. Це не «політичний театр солідарності», це прояв найщиріших людських милосердних якостей поляків та інших народів.

Водночас народна дипломатія вже зачекалася, коли ж у тіло України перестануть вставляти шпильки — здебільшого справедливі закиди в корупції у владі.

Діячі Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», які мають досвід державотворення, готові долучитися зі своїм капіталом знань та умінь до українсько-польського діалогу заради майбутнього наших народів.

За дорученням правління МГО «Волинське
братство»:
Сергій Шевчук, народний депутат України 3—6-го скликань;
Олександр Скіпальський, генерал-лейтенант, народний депутат України 2-го скликання;
Віктор Набруско, заслужений журналіст України, президент Національної радіокомпанії України
(1999—2010)