Зла Мавка - сила: ненасильницький спротив українців показують у мистецькому проєкті
Так уже склалося історично, що український спротив завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. >>
Такої єдності, яка відчувалася на ХІ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» цьогоріч не було ніколи. (facebook.com/BookArsenal)
Понад 300 подій та ярмарок із найцікавішими літературними новинками — це головний підсумок ХІ Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», який проходив у Києві з 22-го по 25 червня.
Вхідні черги у приміщення навпроти Києво-Печерської лаври не засмучували навіть тих, хто в них стояв, бо свідчили про бажання читати, спілкуватися з авторами й говорити про наболіле.
Нагадаємо, минулого року в столиці не проводили цього вже традиційного книжкового свята через повномасштабне вторгнення Росії. А вперше цей міжнародний фестиваль відбувся у 2011 році.
«До ковіду «Книжковий Арсенал» щороку об’єднував любителів літератури. Але такої єдності, яка відчувалася на фестивалі цьогоріч, на мою думку, не було ніколи. Єдності крізь весь наш біль, який ми пережили та переживаємо далі, єдності в нашій незламності, єдності в тому, як ми допомагаємо одне одному. », — ділиться враженнями Аліна Небельська, яка фестивальні дні називає островом щастя.
Презентували книжку-щоденник закатованого росіянами письменника Володимира Вакуленка «Я перетворююсь», яку видав Vivat спільно з Харківським літературним музеєм. На події були присутні його мати, син та Вікторія Амеліна, яка врятувала сховані записи.
У події «Ніч перед світанком: розмова про віру в час втрат» розмірковували навколо роману «Ніч остання» Нелі Шейко-Медведєвої.
Наталія Терамае, яку читачі «України молодої» знають як Наталю Дмитренко, підготувала з видавництвом «Родовід» дослідження «Богомазов у Фінляндії. Сто років потому».
Загалом, представляли традиційну «Вітрину книжкових новинок». За інформацією організаторів, ідеться про 1 тис. 300 нових книжок 77 українських видавців.
Однак цього разу звичні секції від видавництв замінили зонами чотирьох книгарень. З цього приводу відвідувачі ділилися невдоволенням. Один з ініціаторів заснування літературного конкурсу імені Григора Тютюнника Віталій Скоцик зауважує: «Зміна формату з видавництв та безпосередньо авторів на локальні київські книгарні, як заявили самі організатори, мені та друзям принципово не сподобалася. Книжковий форум виконує значно більшу місію, аніж просто продаж книг. Раніше ми бачили динаміку видавництв, разом з ними та авторами вдихали шпальти нових творів, а сьогодні це просто книжковий супермаркет...»
Особливо велелюдними були зустрічі «Поезія в пікселі», дискусія «Книжки про війну, життя та любов». Так, уже відомий Павло Вишебаба з Краматорська, який після початку повномасштабної війни став добровольцем, доєднався до трьох таких подій. Слова його вірша — як констатація: «Історія в книгах довга, наживо — минає стрімко, // Моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку».
Тетяна РУДЕНКО
Так уже склалося історично, що український спротив завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. >>
У Великій лаврській дзвіниці Києво-Печерської лаври відкрилась виставка "Ікони на ящиках з-під набоїв". Це проєкт київських художників Соні Атлантової та Олександра Клименка. >>
Український стенд представили на площі Свободи у Таллінні під час святкування Дня Європи 9 травня. >>
Леся Демська-Будзуляк написала книжку біографічних нарисів про розвідників, які у часи визвольних змагань стояли біля створення українських спецслужб. >>
В останній день роботи у Києві знакової виставки «Алла Горська. Боривітер» охочі мали змогу доєднатися до створення своїми руками невеликих мозаїчних робіт, послухавши про розвиток цього виду творчості в Україні з 1960-х років. >>
Нідерландський кларнетист, іспанська скрипалька й американський піаніст, який прихистив сім’ю з Бучі, — все у концертах одного фестивалю >>