Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Такої єдності, яка відчувалася на ХІ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» цьогоріч не було ніколи. (facebook.com/BookArsenal)
Понад 300 подій та ярмарок із найцікавішими літературними новинками — це головний підсумок ХІ Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», який проходив у Києві з 22-го по 25 червня.
Вхідні черги у приміщення навпроти Києво-Печерської лаври не засмучували навіть тих, хто в них стояв, бо свідчили про бажання читати, спілкуватися з авторами й говорити про наболіле.
Нагадаємо, минулого року в столиці не проводили цього вже традиційного книжкового свята через повномасштабне вторгнення Росії. А вперше цей міжнародний фестиваль відбувся у 2011 році.
«До ковіду «Книжковий Арсенал» щороку об’єднував любителів літератури. Але такої єдності, яка відчувалася на фестивалі цьогоріч, на мою думку, не було ніколи. Єдності крізь весь наш біль, який ми пережили та переживаємо далі, єдності в нашій незламності, єдності в тому, як ми допомагаємо одне одному. », — ділиться враженнями Аліна Небельська, яка фестивальні дні називає островом щастя.
Презентували книжку-щоденник закатованого росіянами письменника Володимира Вакуленка «Я перетворююсь», яку видав Vivat спільно з Харківським літературним музеєм. На події були присутні його мати, син та Вікторія Амеліна, яка врятувала сховані записи.

У події «Ніч перед світанком: розмова про віру в час втрат» розмірковували навколо роману «Ніч остання» Нелі Шейко-Медведєвої.
Наталія Терамае, яку читачі «України молодої» знають як Наталю Дмитренко, підготувала з видавництвом «Родовід» дослідження «Богомазов у Фінляндії. Сто років потому».
Загалом, представляли традиційну «Вітрину книжкових новинок». За інформацією організаторів, ідеться про 1 тис. 300 нових книжок 77 українських видавців.
Однак цього разу звичні секції від видавництв замінили зонами чотирьох книгарень. З цього приводу відвідувачі ділилися невдоволенням. Один з ініціаторів заснування літературного конкурсу імені Григора Тютюнника Віталій Скоцик зауважує: «Зміна формату з видавництв та безпосередньо авторів на локальні київські книгарні, як заявили самі організатори, мені та друзям принципово не сподобалася. Книжковий форум виконує значно більшу місію, аніж просто продаж книг. Раніше ми бачили динаміку видавництв, разом з ними та авторами вдихали шпальти нових творів, а сьогодні це просто книжковий супермаркет...»
Особливо велелюдними були зустрічі «Поезія в пікселі», дискусія «Книжки про війну, життя та любов». Так, уже відомий Павло Вишебаба з Краматорська, який після початку повномасштабної війни став добровольцем, доєднався до трьох таких подій. Слова його вірша — як констатація: «Історія в книгах довга, наживо — минає стрімко, // Моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку».
Тетяна РУДЕНКО
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>
Прем’єра постановки «Ukrainomania — ревю одного життя» за текстами та біографією класика австрійської літератури Йозефа Рота, який народився на Львівщині, відбулася в січні у віденському Фолькстеатрі (Volkstheater Wien). >>