Осінь дивиться прямо в обличчя,
Подарує мені самоту...
Осінь кличе, давно вона кличе
І скидає фату золоту.
За порогом повільно кружляє
Жовте листя, шукає землі.
На воді на добро замовляє
Бабця вже у сусіднім селі.
Від дощу набирається сили
Вітер в полі і хмари несе,
Щоби трави пожовклі тремтіли
І хилилося нижче усе...
Птах журливо кричить на узліссі,
Зойком душу бере за живе,
Бо комусь не сидиться на місці,
Як і річці, що вільно пливе...
І сьогоднішнє нині, в цю пору
Набирає все більше ваги.
Звір ховається глибше у нору,
Доки ще не упали сніги...
Олександр ВРУБЛІВСЬКИЙ
Житомир
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
