Як збиралися ми, браття,
Раду вибирати,
Дружно вибігли на сцену
Наші кандидати.
Перший каже: «Знадоблюся
Я і всім, і всюди.
Що я маю — те і маю,
Якось воно буде!»
Другий каже: «Люди добрі,
Що вам збудувати?
Я збудую, якщо тільки
Стану депутатом».
Третій каже: «Не питайте,
Чом я зажурився.
Нащо з нею випадково
Я колись зустрівся?
Не питайте, любі хлопці,
Як живу, працюю.
Я і днями, і ночами
Думаю про Юлю!»
А четвертий каже: «Юлю
Трогать я не стану —
Я бы с радостью потрогал
АхмЕтову Анну».
Поясніть мені, панове,
Розтлумачте толком,
Як у нас по-українськи
Буде слово «ёлка»?
П’ятий каже: «Олігархам
Бій я дать готовий —
Я їх вивчити заставлю
Українську мову.
Всі частушки вони в мене
Геть позабувають,
Коломойський — коломийки
Щиро заспіває
І наспівувать Ахметов
Стане мимоволі:
«Ще не вмерла України
Ні слава, ні воля...»
Шостий весело промовив:
«Мужики і леді!
Буду їздити я в Раду
На велосипеді.
І на вулиці на нашій,
В нашому кварталі
Вже не буде ні краплини
Смутку і печалі!»
І на цій мажорній ноті
Концерт припинився —
Я прокинувся нарешті
І перехрестився.
Чи було це, чи наснилось —
Досі я гадаю,
Лиш одне я точно знаю —
Маєм те, що маєм...
Олександр ТУРЧИНСЬКИЙ
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
