У Швейцарії не представили жодного продуманого плану подальших дій
Президент Зеленський в Брюсселі фактично підтвердив те, про що говорила опозиція: за швейцарським шоу так званого саміту миру не стояло жодного продуманого плану подальших дій. >>
Досить дражливою новиною ранку 22 липня стало повідомлення, що США і ФРН узгодили угоду з добудови «Північного потоку-2».
Отже, ковбої, боші та ординці вкотре кинули Україну як заручника геополітичних розбірок. І, схоже, не без згоди «духовного лідера» партії «Слуга народу».
Бо одразу Володимира Зеленського запросили на 30 серпня у Вашингтон. А Гризлов запропонував скликати засідання ТКГ на 26 серпня в Мінську.
Заяви Вашингтона і Берліна про те, що вони « порішали» з Кремлем питання енергетичної безпеки України та ЄС, а також добиватимуться від Москви реалізації Мінських домовленостей, виглядають непереконливо, з огляду на історичну поведінку Росії.
Адже ще канцлер Бісмарк говорив, що «домовленості з Росією не варті паперу, на якому вони підписані». Тому очікувати виконання Путіним того, що буде узгоджено з 1 вересня стосовно гарантій Україні, досить сумнівно і непередбачливо.
Зрозуміло, що для Меркель і Путіна такий «прорив» по «Північному потоку-2» вкрай необхідний напередодні парламентських виборів у цих країнах. Але чи потрібно таке ЄС і США? Питання риторичне.
Адже подібні поступки Путіну становлять реальну загрозу як європейській, так і глобальній безпеці. Треба пам’ятати жахливі наслідки пакту Молотова—Ріббентропа та політики Заходу з умиротворення Гітлера.
У такій ситуації необхідна масштабна мобілізація міжнародних ресурсів, щоб не дозволити завершення такого небезпечного для України та світу проєкту.
Звичайно, що провідна роль у цій справі має належати дипломатії України та ЄС, які повинні переконати і Меркель, і Байдена у непереборних загрозах для людства від такої російської енергетичної бомби уповільненої дії.
У крайньому випадку дія «Північного потоку-2» має бути можливою за умови звільнення Росією всіх окупованих українських територій. Таке рішення унеможливить подальшу гонку озброєнь, зростання міжнародної напруженості та ймовірність третьої світової війни.
Президент Зеленський в Брюсселі фактично підтвердив те, про що говорила опозиція: за швейцарським шоу так званого саміту миру не стояло жодного продуманого плану подальших дій. >>
Чим має займатися наша влада? Мобілізацією і фортифікацією.
Чим вона займається? Підготовкою до «Саміту миру» в Швейцарії. >>
Мене не цікавить легітимність Зеленського після 20 травня. Мене хвилює ефективність влади. >>
Ніяких перемовин путін не планує. Він буде перти, поки за травень-жовтень ЗСУ не попалить його бронетехніку і упакує в мішки ще тисяч 200 його орків. Є політика левів. Є політика лисиць. Але ніколи не була ефективною політика страусів, які засунули голову в асфальт. >>
Усім очевидно, що основна проблема, яка заважає досягнути перемоги у війні - безвідповідальність та некомпетентність Ставки Верховного головнокомандувача. >>
На берегах Потомаку не повинні забувати, як після другої світової війни Білому дому довелося долати поширення комуністичної ідеології колишнього СРСР створенням сумнозвісної комісії сенатора-республіканця ( ! ) Джорджа Маккарті із розслідування антиамериканської діяльності. >>