Душі криниця

Приїжджаючи з міста (коли батьки були ще живі) в рідне село, підходив до нашої криниці.

Смакував свіжою водою з батьківської криниці.

Село стоїть високо, на піску. Криниця глибока. З такого колодязя і вдень (зі слів копачів) зірки на небі видно. Вода в ньому і серед літа прохолодна, прозора.

У сусідніх селах, що понад річкою, ще де-не-де навіть збереглися криниці-журавлі. Вода зовсім близько. Та на смак — не така.

Укотре перечитую оповідання Григора Тютюнника: «Зав’язь», «Холодна м’ята», «Три зозулі з поклоном»...

У творах Григора Тютюнника — Всевишня Любов. А мова — джерельно-українська. Рідна. Материнська.

Віктор РЯБЧЕНКО
Київ