«Що ж ми за народ такий?..»

Шановна редакціє! Здивувала позиція Остапа Дейнеги, який помилково (та й не тільки він) вважає Володимира Яворівського письменником-патріотом.

Цей пан (Яворівський. — Ред.), перебуваючи членом Спілки письменників України з 1971 р., став на бік захисту російського православ’я, в дійсності на захист московських попів, які є авангардом «Руского міра». Свого часу він оспівував «мирний атом» Чорнобиля.

За визначенням В. Дрозда, огидною була поведінка письменника, який «варив свою похльобку на Чорнобильській катастрофі». Щодо зловживань Яворівського на всенародній біді багато писали свого часу «Сільські вісті».

Служба безпеки України надсилала запит №14/1/5009 від 15 червня 1993 р. на адресу віцепрем’єр-міністру М. Жулинському щодо гуманітарної допомоги, яка надійшла від міністерства оборони Німеччини в кількості 1600 одиниць транспортних засобів.

До цього часу Генеральна прокуратура України не встановила, чому цю техніку з ініціативи народного депутата спочатку СРСР, а потім уже й незалежної України розподілили поміж різними організаціями, які жодного відношення до Чорнобильської зони чи аварії на однойменній атомній станції не мали.

Ще одне питання виникає до цього псевдопатріота: хто керував ним, коли він виступав за закриття найдосконаліших і найбезпечніших блоків української атомної станції, хто підмовляв його виступати за відмову в 1991 р. отримувати пальне для них?

Ціна «святенницьких» радіопроповідей Яворівського — відмова від енергетичного суверенітету. Чи й далі ми продовжуватимемо жити з цією раковою пухлиною — кремлівським годованцем?

«До ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Яворівський має таке ж відношення, як, скажімо, баба Настя з Крижополя — до польоту американських астронавтів на Місяць» (Микола Хрієнко, спецкор пресагентства «ПО Чорнобильської АЕС», «Правда України», 3 червня 1995 р.)

А як можна назвати з’їзд НСПУ, на якому Яворівський, навіть не будучи делегатом, зумів стати головою Спілки? Може, допомогло російське КДБ, добровільним «помічником» якого, за словами ярого противника самообраного голови Спілки письменників України Данила Кулиняка, він був?

І сьогодні ця сумнівна постать проповідує нам, українцям-патріотам, на хвилях Українського радіо. Так і хочеться спитати цього проповідника словами із назви його ж передачі «Що ж ми за народ такий?..»

В. МИРОНЕНКО
Миколаїв