Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Не мовчіть: про відповідальність перед Героями оборони Маріуполя
00:07,
26.04.2026
В Україні регулярно відбуваються акції нагадування про військовополонених Маріупольського гарнізону «Не мовчи! Полон вбиває». (Фото Київінформ)
Скільки ще нам будуть нав’язувати це мовчання?
«Не говоріть про Азов — це зашкодить обміну».
«Мовчіть — так буде краще».
«Не виходьте, не піднімайте тему».
«Розголос лише шкодить».
І ще цей абсурд: мовляв, ворог “спеціально не відпускає”, бо ми говоримо. Ви серйозно?
Правда в тому, що мовчання ніколи нікого не врятувало.
Мовчання — це зручність для тих, хто не хоче діяти.
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя.
Мовчання — це стирання людей.
Азовці — це не тема, яку можна «приглушити» і забути з часом, як би не хотілося декому.
Так не буде!
І найбільше втомлює навіть не складність ситуації —
а ця нескінченна брехня навколо неї.
Як повідомляла "УМ", днями з полону повернули 193 захисника України. Оборонців Маріуполя серед них знову не було.
