У Конотопі презентували книгу «Василь Різниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини»
Немов потаємні струни, що тягнуться крізь віки, історія рідного краю відлунює в серці кожного з нас. >>
Батуринського Посейм’я — слава і пам’ять: гетьманська столиця запрошує на розкопки
02.06.2020
Розкопки на території Гончарівки — заміської резиденції гетьмана Івана Мазепи.
Нині всі знають про історичний Батурин. 14 червня 1993 року було створено заповідник «Гетьманська столиця».
Одне з головних питань, яке мало бути вирішено, — встановлення та затвердження його охоронних зон.
У серпні 1995-го в Батурині розпочала свою роботу археологічна експедиція Інституту археології НАН України й Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, яку очолив Володимир Коваленко.
Батурин об’єднав науковців усієї України
Опікуватися долею пам’яток Батурина Володимир Коваленко (1954-2016) розпочав ще в середині 1970-х.
Саме він очолив боротьбу батуринських музейників і краєзнавців за збереження території резиденції гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці, яку планомірно знищували кар’єром цегляного заводу.
І йому вдалося в 1976-му зупинити роботу кар’єру! А потім і організувати дослідження Батурина, які змінили долю міста.
Головним результатом першого року досліджень став план охоронних зон заповідника, затверджений розпорядженням Чернігівської обласної держадміністрації № 161 від 6 березня 1996 р.
Вагомий вклад у розвиток археологічної справи в Батурині здійснив і Коваленко Олександр Борисович — кандидат історичних наук, професор, директор навчально-наукового Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського.
У червні 1990-го за його ініціативою була створена кафедра історії та археології України, яку він очолював до 1992 р. Співробітники та випускники якої з 1995-го почали досліджувати Батурин.
Олександр Коваленко з 2008-го очолив Благодійний фонд «Чернігівщина», який впродовж наступних двох років опікувався відродженням пам’яток Національного заповідника «Гетьманська столиця».
Він є автором обласних програм археологічних досліджень у Чернігівській області, невід’ємною складовою яких завжди був Батурин, а також одним із співавторів проєкту відтворення Цитаделі Батуринської фортеці в 2008 році.
Батуринська археологічна експедиція — це викладачі та студенти Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства ім. О. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Шевченка.
У різні роки до експедиції доєднувалися студенти Брянського державного університету імені І. Петровського (1995—1997 рр.), Сумського державного педагогічного університету імені А. Макаренка (2005—2011 рр.), Ніжинського державного педагогічного університету імені М. Гоголя (2007—2013 рр.), Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка (з 2012 р.), співробітники Інституту археології НАН України.
Археологічні дослідження гетьманського будинку на території Цитаделі Батуринської фортеці. 1997 рік.
Фото надане НІКЗ «Гетьманська столиця».
Експедиція стала міжнародною
Окремо варто згадати, що від 2001 року, коли до дослідження Батурина долучилися канадські спеціалісти з археології, історії та архітектури середньовічної та модерної України на чолі з Зеноном Когутом та Володимиром Мезенцевим, — експедиція стала міжнародною.
Уже 19 років українська діаспора спонсорує дослідження в Батурині: Канадський Інститут Українських Студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтон, Понтифікальний Інститут Середньовічних Студій Торонтського університету та Дослідний Інститут «Україніка» у м. Торонто.
2018 р. КІУС надав ґрант на історико-археологічні дослідження Батурина XVII-XVIII ст. з Вічного Фонду ім. Анни та Нікандера Буковських. Колишній директор КІУС, провідний історик Гетьманщини проф. Зенон Когут є засновником і академічним дорадником проєкту.
Щедрими благодійниками вивчення батуринської старовини є поетеса Володимира Василишин (літературні псевдоніми Міра Гармаш та Ї. Жак) та її чоловік мистець Роман Василишин із Філадельфії. Володимира Василишин до кінця свого життя залишалася меценатом цього проєкту. Пан Роман Василишин продовжує добродійну справу своєї родини.
Учасниками Батуринської експедиції були відомі на сьогодні українські вчені: Олександр Коваленко, Володимир Коваленко, Олександр Моця, Юрій Ситий, В’ячеслав Скороход, Володимир Мезенцев, Зенон Когут, Людмила Мироненко, Людмила Ясновська, Юрій Коваленко, Ігор Кондратьєв, Олександр Терещенко, Роман Луценко.
На початку досліджень в експедиції взяло участь 30 дослідників. А от у найбільший пік (2007—2009 рр.) їх число коливалося від 120 до 200 осіб.
23 наукові звіти
У перші роки досліджень основні сили були зосереджені на території Цитаделі Батуринської фортеці. Археологи встановили V будівельних періодів Батурина: стародавній (від часу появи людини — до 1239 р.), литовсько-польський (початок ХІV ст. — до 1648 р.), козацький (1648—1669 рр.), гетьманський (1669—1708 рр.), запустіння (від 1708 р.).
Роботи на Цитаделі викликали значний резонанс із незаперечним підтвердженням злочину московського війська 1708 р. — останки жертв зі слідами насильницької смерті, потужний шар попелу від знищеної вогнем забудови столиці засвідчили масштаби трагедії, уособленням якої стала обпалена «Батуринська Богоматір», ікона на металі кінця XVII ст., віднайдена археологами на Цитаделі в 1995 р. на кістяку вбитої жінки.
«Трагедія 1708 р. зробила Батурин еталонною археологічною пам’яткою козацької доби, культурний шар якої за ступенем насиченості та інформативності не має рівних собі», — констатував Володимир Коваленко 2006 року.
Право на проведення досліджень дає «Відкритий лист», який видається Інститутом археології НАН України на рік. Усі 25 років досліджень Батурина цей дозвіл отримував Юрій Ситий. За його безпосередньої участі було обстежено майже весь регіон Батуринського Посейм’я, що тривалий час було суцільною «білою плямою» на археологічній карті України.
Після завершення польових археологічних досліджень, які тривають у Батурині впродовж серпня, проводяться необхідні роботи з консервації відкритих об’єктів або відтворення ландшафту, що існував до початку розкопок.
І починається кабінетна, наукова робота тривалістю в декілька місяців — опрацьовується весь отриманий у ході польових досліджень матеріал, здійснюється написання наукового звіту про проведені роботи, заміри, описи та складання точних списків археологічних знахідок.
І лише після цього Відкритий лист (до 31 грудня поточного року) разом зі звітом про проведені археологічні дослідження передається до установи, яка його видала, а саме — до Інституту археології НАН України.
За роки археологічних розкопок у Батурині до Національного заповідника «Гетьманська столиця» було передано двадцять три «Наукові звіти про археологічні дослідження» та тисячі безцінних індивідуальних археологічних знахідок і фрагментів кераміки, які розкривають історію міста.
Запрошення в археологічний тур
Батуринська археологічна експедиція крок за кроком, упродовж двадцяти п’яти років, відкриває нам історію Батурина. Ще чимало артефактів досі в землі і саме вони «оживляють» історичні реалії, наближаючи нас до подій та особистостей величного і трагічного минулого Гетьманської столиці України — Батурина.
У всьому світі люди витрачають великі гроші, щоб вирушити в археологічний тур і хоча б день побути археологом. Ми ж пропонуємо вам безкоштовно відвідати розкопки, поспілкуватися з дослідниками і на власні очі побачити збережене минуле міста. Переконані, що розширений туристичний маршрут по гетьманському Батурину значно урізноманітнить програму пізнавального відпочинку.
Андрій БАТЮК,
завідувач відділу археології Національного заповідника «Гетьманська столиця»
