Ще позаминулого року, виступаючи на одній із пресконференцій, голова Тернопільської облради профспілок Андрій Присяжний говорив, що проблему безробіття в області, схоже, вирішено, бо кількість вакансій від роботодавців почала суттєво перевищувати кількість осіб, зареєстрованих у центрах зайнятості.
Однак відразу ж тоді пояснив, що це зовсім не привід для оптимізму, тому що насправді люди просто не хочуть працювати за ті зарплати, які їм пропонують. Тим паче, якщо у сусідній Польщі навіть на найпростішій роботі можна заробити втричі більше, не кажучи вже про кваліфіковану працю за популярними робітничими спеціальностями.
Як наслідок — кількість тих, хто обирає закордонні заробітки, лише збільшується, а місцеві роботодавці починають усе гостріше відчувати брак кваліфікованих кадрів передусім робітничих професій, хоча й не тільки.
На превеликий жаль, на краще нічого не змінилося. Як повідомив нещодавно директор Тернопільського обласного центру зайнятості Василь Олещук, відтік з області кваліфікованих кадрів за кордон продовжується. На сьогодні в обласному центрі зайнятості зареєстровано близько двох тисяч вакансій, найбільше з яких — у сферах торгівлі, послуг та будівельній.
«Найгостріша потреба, звісно, у кваліфікованих робітниках, які масово виїжджають за кордон у пошуку вищих заробітків, — констатував він. — І якщо ситуація не зміниться, нашу область уже скоро чекає серйозний кадровий голод. А вирішити цю проблему може лише стабільне зростання заробітної плати».
Тим часом Тернопільщина впродовж уже багатьох років постійно залишається у трійці регіонів із найнижчою серед-ньою заробітною платнею. А вакансій із зарплатою вище середньої обласної з-поміж усіх запропонованих роботодавцями впродовж минулого року (їх було майже 40 тисяч) налічувалось заледве 6,7 відсотка.
При цьому на одне вільне робоче місце претендувало в середньому по 10 безробітних. Серед них майже половина — жінки, так само половина — люди з вищою освітою, третина — молодь до 35 років.
Станом на січень 2020-го року актуальними на Тернопільщині офіційно залишалося близько тисячі вакансій. В основному — продавців, водіїв, електромонтерів, офіціантів, швачок, слюсарів, медсестер, лікарів, бухгалтерів та інженерів. Потрібні також прибиральниці, сторожі, двірники, вантажники та підсобні робітники. Ось така виходить парадоксальна ситуація: люди шукають роботу, роботодавці шукають працівників, от тільки інтереси їхні не збігаються.
