Хто землю захищав, той і має її обробляти. У Тернополі провели особливий ярмарок вакансій

Сільське господарство разом із дотичними галузями — одна з економічних основ України.

 

Реінтеграція ветеранів у цивільне життя — дуже важлива передумова стійкості і розвитку українського суспільства.

 

На перетині цих двох сенсів і відбувся в Тернополі ярмарок вакансій в агросекторі для ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин.

 

Організувала його, в рамках проєкту «Розбудова моделей реінтеграції ветеранів в агросектор», компанія AgriAnalytica за підтримки американської програми з аграрного і сільського розвитку.

«Реінтеграція ветеранів — це спільне завдання держави, бізнесу та громади. Тож такі ініціативи стають важливим кроком і для ветеранів, і для їхніх родин. Це нові можливості для повернення до цивільного життя і водночас шлях для зміцнення економіки краю, адже аграрна галузь, яка сьогодні є однією з найперспективніших в Україні, відкриває нові можливості для розвитку ветеранського бізнесу, економічної стабільності та збереження людського потенціалу держави», — такими словами розпочала захід Ганна Швець, керівниця згаданого проєкту.

 

Своєю метою команда останнього декларує допомогу ветеранам і ветеранкам насамперед в отриманні необхідних знань та навичок для працевлаштування в агросекторі, заснування чи розвитку власного агробізнесу.

 

Згідно з результатами проведеного ними опитування серед ветеранів і ветеранок, яких зацікавив проєкт, 45,2% висловили бажання розпочати свій агробізнес, 28,6% — перекваліфікуватися, 11,9% — розширити свою справу, 9% — підвищити рівень кваліфікації. Проєкт пропонує їм навчання, супровід експертів (зокрема приватні консультації), стажування та працевлаштування. 

Послухати авторитетних спікерів зібралося чимало бажаючих.

 

Щодо отримання потрібних знань, то на ярмарку було презентовано п’ять спеціальних безоплатних онлайн-курсів: «Агротехнології вирощування нішевих культур», «Агробізнес для ветеранів», «Менеджмент в агросфері», «Основи фінансової грамотності в агросфері» та «Інформаційні технології, цифровізація, штучний інтелект в агросфері». Зареєструватися на них можна за посиланням: https://veteran.agrianalytica.com/.

 

Чимало корисної для ветеранів та членів їхніх родин інформації прозвучало й у виступах основних спікерів. Так, заступниця директора Тернопільського обласного центру зайнятості Олександра Островська детально розповіла про сприяння та послуги, які надає ветеранам та учасникам бойових дій її служба.

 

Зокрема, про можливості отримання грантів та супроводу в їх реалізації, професійного навчання та працевлаштування. Була на ярмарку облаштована й окрема локація міської філії обласного центру зайнятості, де учасникам надавали індивідуальні консультації.

 

Про те, чим і як може допомогти ветеранам, учасникам бойових дій та їхнім родинам і родинам загиблих воїнів Український ветеранський фонд (https://veteranfund.com.ua/), розповіла в онлайн-виступі заступниця його виконавчого директора Ірина Савченко.

 

Про комплексну підтримку ветеранів у системі великого бізнесу йшлося у виступі Віктора Корягіна — директора «Західного Хабу МХП» (в абревіатурі — назва великої міжнародної компанії у сфері харчових та агротехнологій), до якого входять кілька підприємств на території п’яти західних областей України.

 

Володимир Стахів, керівник департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної військової адміністрації, зупинився на відповідному потенціалі та перспективах агропромислового комплексу області. А Іван Чайківський, операційний директор компанії «Роботизовані агросистеми», представив презентацію про ефективність агродронів в обробітку полів та проєкт «Агродрони ветеранів».

У згаданому випадку це те, що і одні, й інші стали агробізнесом двох братів-ветеранів з півдня Тернопільщини, Миколи та Андрія Саламах. Своїми історіями про те, як усе починалося та яких досягнули результатів, вони поділилися з учасниками ярмарку. 

 

Микола Саламаха — засновник фермерського господарства з вирощування ожини «Моя ягідКО» у місті Борщів. Став на захист України у перший день повномасштабного російського вторгнення.

 

Воював на Бахмутському напрямку, через півтора року був демобілізований. Після повернення в рідне місто разом з дружиною вирішили зайнятися фермерством, тож розчистили чагарник, що був у їхній власності, але ніколи не використовувався.

 

Відтак отримали грант від Українського ветеранського фонду в межах програми «Варто: Золоті руки», завдяки якому придбали саджанці, трактор, вантажний фургон та морозильну камеру для зберігання врожаю.

Керівниця реінтеграційного проєкту Ганна Швець.

 

Так на площі 1,37 гектара з’явилася ожинова плантація. За словами Миколи Саламахи, у новій діяльності довелося стикнутися з багатьма викликами, опанувати складні бізнес-процеси, освоїти бухгалтерський облік тощо.

 

Та зараз він має чітку стратегію розвитку й готовий розширювати справу. У майбутньому навіть планує створити на основі своєї ягідної плантації локацію для гастрономічних турів.

 

«На війні я усвідомив, що життя — річ дуже швидкоплинна, тож хочеться досягти чогось більшого, ніж просто робота на якомусь заводі. Хочеться створити щось, що можна буде з гордістю передати наступним поколінням. І якщо у Європі сади — це сімейний бізнес, який функціонує десятки років, то чому б не створити щось таке ж у себе вдома?» — питає він.

 

Брат Миколи, Андрій Саламаха, допомагає фермерам обробляти поля за допомогою сучасних технологій. Він — власник компанії «ДронАгро», що надає послуги з внесення засобів захисту рослин агродронами.

 

Зацікавився чоловік ними ще у 2021 році — тоді про цю чудо-техніку йому розповів друг, який саме повернувся з Португалії, де бачив, як агродрони там активно використовують для обприскування садів і виноградників. Згодом Андрій самостійно купив два такі дрони на китайському сайті й почав учитися з ними працювати.

Фотоколаж презентації проєкту.

 

Війна зупинила плани, однак після демобілізації у червні 2023-го він вирішив відновити бізнес. Подав заявку на отримання гранту від Українського ветеранського фонду і виграв понад півтора мільйона гривень.

 

На ці кошти зміг придбати два агродрони і вантажівку для їх перевезення. Тепер цей бізнес для нього не лише улюблена, а й надзвичайно корисна і важлива у сільському господарстві справа, адже вона значно спрощує роботу українських фермерів у нелегкі воєнні часи.

 

Андрій Саламаха переконаний, що майбутнє фермерства — за новими технологіями і частина цих технологій прийде в цивільне життя саме з війни.

 

«28 червня я повернувся в цивільне життя, а 1 липня вже був у полі. Я не задумувався над тим, що буде далі, а просто працював. Близько двох місяців провів у полях, і це було як своєрідна трудова терапія. Завдяки їй я нормально соціалізувався», — розповідає ветеран.

Завершуючи розповідь про особливий ярмарок у Тернополі, можна лише вітати зусилля громадського сектору, фінансових донорів, бізнесу й усіх причетних. Захід (подібні проводяться і в інших регіонах) дав ветеранам змогу дізнатися про нові можливості та ресурси, визначитися у виборі, неформально поспілкуватися з потенційними роботодавцями, представниками місцевої влади та побратимами, що вже успішно реалізувалися в агропромисловій сфері. Вони отримали такі потрібні відповіді на багато запитань.

Іван Чайківський — про проєкт «Дрони ветеранів».

 

Однак, на жаль, були й такі, що наразі залишаються без відповідей. Наприклад, один з присутніх ветеранів запитав у представника обласної влади: «Де взяти землю ветерану, який звільнився з армії? Як йому конкурувати з агрохолдингами, які ці землі скуповують?».

 

На це керівник департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної військової адміністрації Володимир Стахів відповів: «На Тернопільщині йде війна за землю... Але громади, які виставляють цю землю на аукціони, повинні правильно розуміти ситуацію. Хоча так, погоджуюсь, що це проблема...».

Микола Саламаха з сім’єю на майбутній ожиновій плантації.

 

Ще один з тернопільських ветеранів, Віталій Шепель (має грантовий досвід виробництва сублімованої — сушеної — їжі), оприлюднив іще один болючий аспект нашого малого агробізнесу: «В Україні працювати важко! Торговельні мережі ставлять неможливі вимоги щодо логістики, упаковки тощо. Тому ми пішли соціальним шляхом, виробляючи продукцію для споживання дітьми у школах, а також працюємо на експорт».

 

У розмовах же «поза мікрофоном» під час ярмарку озвучувалися й інші, не менш болючі питання.