Монопроблема монобільшості: чому фракція «Слуги народу» тріщить по швах

«Я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не так страшно», — заявив якось iз парламентської трибуни вже перед новим складом парламенту президент Володимир Зеленський.

 

Останнім часом гарант Конституції усе частіше повторює, що за наявності критичної маси, за його ж оцінкою, помилок депутатів він розпустить парламент без особливого жалю і довгих роздумів. Ну що ж, авторитетне слово президента — закон. Але чи правий ти, Володимире Олександровичу, самим фактом появи в кріслі президента України?

 

Це інше питання. І однозначна відповідь певної свідомої частини суспільства може не сподобатись ні тобі, ні твоїм упертим прихильникам. Однак за якихось декілька місяців твоя парламентська монокоаліція у Верховній Раді переходить у стан, у якому зараз перебуває наша країна, що вже котрий рік воює з агресором, розтерзана й надколота по східних краях, — вона (фракція СН) руйнується на очах.

 

А це означає, що з самого початку коаліція, хоч і моно, але не була надійно збита й упакована взаємними гарантіями. Звісно, йдеться про гарантії, необхідні для зміцнення і розвитку держави, а не забезпечення особистих «хотілок» ляльководів. 

 

Те, що зараз відбувається у коаліції «слуг», «плюс-мінус президент» — це настільки непостійна величина, конвульсійні зміни котрої за напрямком, вагомістю і характером залежать від вітру, магнітних бур, курсу долара, стану кишково-шлункового тракту, свисту рака, дощику в четвер, дзвінка Путіна, заяви Держдепу, сенсацій «чорної археології», орієнтації політичного вектора, ну і.. задоволення життям. Суспільним і особистим. 

 

Підтвердження не забарились — ви­гнанці з парламентської фракції «Слуга народу» оголосили про намір створити свою депутатську групу в Раді. Про це заявила одна з виключених iз монобільшості, депутат Верховної Ради Анна Скороход. Нагадаємо, про виключення з пропрезидентської парламентської фракції двох депутатів, Анни Скороход та Антона Полякова, широкому загалу стало відомо 15 листопада. 

 

А за день до того депутат Скороход заявила, що її чоловіка Олексія Алякіна затримали правоохоронні органи i що це трапилось через її політичну позицію, яку вона продемонструвала 13 листопада, проголосувавши проти відкриття ринку землі. 

 

Далі пішло все згідно зi стандартним сценарієм, переходячи просто в тему «цьку­вання Анни Скороход через тиск на чоловіка», мовляв, винен: Алякін на гачку Генпрокуратури, його дружину Анну — геть із фракції. 

 

Отже, наразі Скороход заявила, що вона разом зi ще одним виключеним iз фракції депутатом Антоном Поляковим створюють нову депутатську групу. І, за словами депутатки, нова група розростатиметься, бо незабаром кількість виключених iз фракції «Слуга народу» зросте. 

 

«Нас зараз буде більше, ви побачите, — переконана депутат. — У фракції є думаючі люди, котрим не подобається те ставлення і ті рішення, що приймаються... Рано чи пізно терпіння закінчиться». 

 

Однак, за словами Анни Скороход, це не означає, що вона виступає проти партії Володимира Зеленського, а лише протестує проти тих рішень, котрі протирічать програмі народних обранців. 

Остаточну назву новоствореній групі поки не придумали. Версій дві: або «Справжні слуги», або «Слуга народу-2». Назви трохи водевільні, але, вочевидь, депутати не можуть відірватись від першоджерела.

 

Отже, минула парламентська ніч, протяжністю у півроку, перейшла в нові сутінки. Фаза, що може бодай частково висвiтлити хоч якісь перехресні ходи, — в руках президента. 

 

Талант коміка, звісно, не загубиш навіть у високих президентських палатах Банкової: але хоч як намагалися його мешканці виглядати страшними, ви­глядають смішними. От тільки нам зовсім не смішно. Бо всі ці фракційні вібрації і розкол лише посилюють відчуття глибокої здачі країни в разове користування без права повернення. Але будь-яка дія має протидію, і тішить те, що спротив цьому починається у стінах парламенту й серед тих, хто з самого початку повівся на акторський шарм, а не поклався на позицію здорового глузду державників.