Битва за рiллю: чи прийде влада до земельного Майдану

Здетонувало. Понеділок, 11 листопада. Робочий тиждень в Україні почався з акції протесту аграріїв під гаслом «Ні — розпродажу України!». 

«На знак незгоди з цинічними діями влади у питанні земельної реформи аграрії вийшли зі своєю технікою до головних автомагістралей країни у 17 точках.

До акції протесту приєднались сільгоспвиробники у 13 регіонах», — йдеться у повідомленні пресслужби Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).

Запланована земельна реформа пов’язана зі скасуванням мораторію на продаж землі, що, на думку патріотично налаштованих громадян, неприпустимо в стані війни.

Учасників акції протесту обурило ще й те, що влада запланувала прийняти цей законопроєкт до проведення парламентських слухань із земельної реформи, призначених на 4 грудня 2019 року.

А «Батьківщина» — проти!

Тим часом гострі земельні дискусії «зробили» по-своєму понеділковий день пого­джувальної ради парламенту. І представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук, і голова фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко, і прем’єр-міністр України Олексій Гончарук переконували керівників фракцій та всіх присутніх, що розглядати законопроєкти (а їх зібралось чимало) щодо відкриття ринку землі в Україні необхідно саме на цьому тижні. 

 

Проти виступали керівники фракцій ВО «Батьківщина», «Опозиційна платформа — За життя» та групи «За майбутнє». Звісно, союзниками вони стали ситуативними.

 

І щодо ВО «Батьківщина» тут нічого особливого з її боку в українській політиці не проявляється. Просто, коли Юлія Тимошенко переходить в опозицію і починає «рвати» всіх і все, за це видовище можна все віддати. Особливо після заяви нового лідера партії «Слуга народу» Олександра Корнієнка про зміну ідеології — курс на лібертаріанство тепер має змішатись із конкуруючими, а по декотрих позиціях і протилежними ідеологіями — консерватизмом та соціалізмом.

 

Зазначимо, що соціалізм — це засаднича «фішка» «Батьківщини». Тому про втрати навіть говорити не варто. Усіх iз поля геть. І показне союзництво з президентською раттю — також. Тим більше в питаннях землі. Адже колись, у часи своїх найвищих рейтингів, «Батьківщина» могла похвалитись чи не найбільшою кількістю латифундистів у лавах своєї партії. Тому логічно, що «боротьба за мир» у питаннях землі старожилів української політики «Батьківщини» з неофітами та всіма, хто до них прибився, матиме свою окрему сторінку.

 

А тим часом погоджувальна рада залишила ці питання в порядку денному на 12 листопада. Однак вони зникли з розгляду пізніше. Про це заявив народний депутат фракції «Європейська солідарність» Олексій Гончаренко.

Президентський туман між дощем суспільного невдоволення

Тим часом президент Володимир Зеленський звернувся до українців через відео зі своєї сторінки в соціальній мережі «Фейсбук». А пізніше відеозвернення з’явилось і на ютубі.

Мета звернення — переконати й заспокоїти співвітчизників.

 

Але почав президент з обману, назвавши «одним iз найбільших обманів» статтю 14 Конституції України, де зазначено, що земля є об’єктом права власності українського народу. 

За словами Зеленського, «сьогодні, як і в усі попередні роки, українці насправді не є повноцінними власниками своєї землі, держава не надала їм такої можливості». Він вказав на те, що «українці не можуть продавати чи купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення». «Українці по­збавлені такого права, — наголосив Зеленський, — так само, як громадяни Північної Кореї, Та­джикистану, Венесуели, Куби та Конго».

 

На думку Зеленського, «в решті країн світу ринок землі існує», хоч він і зазначив про певні відмінності та різні моделі цього ринку в тій чи іншій країні. Перевагами такого ринку, на думку Зеленського, є те, що фермери можуть брати кредити під заставу своєї землі, розширювати своє господарство та залучати інвестиції.

Водночас український президент звинуватив «старих політиків» у тому, що вони «посіяли ряд міфів» у свідомості простих людей щодо небезпеки появи ринку землі. А ще анонсував, що в нинішній проєкт закону щодо ринку землі будуть внесені правки між першим та другим читанням. Згідно зі змінами, «право продавати і купувати землю матимуть лише українські громадяни та українські компанії, засновані винятково українськими громадянами».

 

Перекриті траси — лише вершина протестного айсберга фермерів.

 

Іноземці та компанії, які мають серед засновників іноземців, отримають право купувати українські землі та українські земельні ділянки тільки в тому разі, якщо на це буде згода українського народу. Цю згоду, за переконанням Зеленського, планується отримати через всеукраїнський референдум.

 

Ага! Ну ми ж зовсім не розуміємо, що за сьогоднішньої політичної погоди земельний переділ і перерозподіл перебувають у залежності від того, холодно чи тепло цілуються між собою різнокланові прокремлівські українські політикоолігархи. І вони також є громадянами України. Коли ці росієорієнтовані так звані «українці» розкуплять землі в селян, референдум уже буде не потрібен. Реальний іноземний інвестор зі своїми цивілізованими європейсько-американськими пропозиціями, конкуренцією, торгами буде зайвим на цьому прокремлівському «святі життя».

Протестне поле Куликове

Наступного дня, тобто вчора, акція всеукраїнського протесту аграріїв, кількох політичних партій та громадських організацій перемістилась під стіни Верховної Ради. Порядок денний учасників другого дня акції — запуск ринку землі не на часі. 

 

Щоправда, біля парламенту зійшлися два паралельнi мітинги: за скасування мораторію на продаж землі і проти продажу землі. Усе у «кращих» традиціях Януковича. Маніпуляції і морок — класичні прийоми совкової кремлівської влади. Про­кремлівські ЗМІ в Україні мають де брати картинку й коментарі для повної «об’єктивності». Це абзац! 

 

Тиждень для Верховної Ради обіцяє бути непростим. Нардепи збираються голосувати за Держ­бюджет на 2020 рік, приймати ще низку важливих питань. І все треба встигнути зараз, бо наступні пленарні засідання плануються у грудні.

 

А стосовно законодавчих змін щодо запрова­дження ринку землі в Україні, то вони, за словами представника уряду в парламенті Ірини Верещук, усе ж мають відбутись до кінця року, хоча народні депутати досі не дійшли згоди з цього питання.

 

Голова уряду Олексій Гончарук зазначив, що поки до державного кадастру не будуть внесені всі сільськогосподарські землі, не може бути мови про відкриття ринку землі. Хоча у вересні прем’єр-міністр анонсував відкриття ринку землі через рік — у жовтні 2020 року. 

Підпільний ринок землі

Так, є багато проблем, що вимагають навести лад у земельно-господарсько-торгових відносинах власників земельних паїв та орендарів. Є потреба захистити селян від обкрадання.

 

Адже насправді земля сьогодні продається, але за ціною, значно нижчою від ринкової, і через різноманітні брудні, принизливі схеми. Наприклад, так звана оренда на 49 років (насправді навічний продаж) за цінами, в рази нижчими від реальної вартості землі, що скуповується новоявленими агрокомбінаторами — остапами бендерами, котрі потім, перепродавши латифундистам за реальну ціну, зароблять чималі кошти на цій різниці, а власники паїв знову залишаться у збитках.

 

Не буде здивуванням, якщо ці комбінатори діють на користь і за дорученням певних олігархів, наввипередки агітуючи селян продавати землю, бо потім вона стане дешевшою. І, мовляв, зовсім нічого не заробите.

 

А тим часом народ будуть дотискати урізанням соцдопомог та інших необхідних для виживання державних виплат, особливо у селі, рахуючи навіть кожне яйце в курнику, мовляв, і так жируєте; щоб нужда ставала непосильним тягарем і щоб таки змусити за копійки віддавати невідомо кому свій єдиний скарб — і власні, й дідівські землі.

 

Проте, зважаючи на те, що Україна перебуває у стані війни з сусідом, котрий має непозбутню жагу до всього українського, тим більше землі, нинішня протестна історія має всі шанси перерости в новий Майдан для сьогоднішньої влади. Особливо, якщо до когорти невдоволених додадуться ті, хто позбувся сліпоти, й ті, хто, ще перебуваючи в Зеейфорії, здатен побачити, що Україна — валун архітектури європейської безпеки, — опинилась під тиском влади певної комерційної структури, причетність до котрої Кремля є обставиною, що ще більш обтяжує наші скорботні перспективи.

 

Тому що основне призначення цієї спільної олігархо-колгос­пної контори (українська дер­жавна присутність котрої лише ширма для жадаючого бути істинним господарем українських справ — Кремля) не лише запускати українську землю в рух на особисті закордонні рахунки грошових потоків, а й, регулюючи внутрішньоукраїнські економічні процеси на стратегічних напрямах, прискорити фактичну кончину української незалежності. 

 

І реальну надію на це подала Москві на позір безпрецедентна слабкість (а ймовірніше — обрана роль) нашого «вершника без голови» як національного лідера і його астральної «команди», яка так і не спромоглася ввімкнути посилений режим проукраїнської гравітації. Ну і, зрозуміло, сюди ж додається і фантастична жадібність тих, хто фінансово «вливається» в курс розбудови держави нинішнім президентом.