Київський театр оперети презентував мюзикл «Скрипаль на даху» — відому вже 100 років історію про сім’ю Тев’є-молочара, в якого найбільше багатство — п’ятеро доньок.
За жодних обставин не втрачає він почуття гумору: «Та й врешті решт, навіщо гроші чоловікові, який має аж п’ять дочок? З таким скарбом я всім багачам багач».
Змальований Шолом Алейхемом світ Анатівки, що на Київщині, на сцені Оперети — чуттєвий, одночасно смішний і гіркий.
«Тема єврейська, але ставили про Україну», — зауважує директор і художній керівник Київського національного академічного театру оперети Богдан Струтинський.
Нинішня версія — франшиза одного з найвідоміших бродвейських мюзиклів Fiddler on the Roof, який збирав глядачів із 1964-го по 1972 рік. Музику написав Джеррі Бок, лібрето — Джозеф Стайн, пісенні тексти — Шелдон Харник.
На Бродвеї у Нью-Йорку «Скрипаля на даху» за 8 років і 9 місяців показали 3242 рази. Мюзикл удостоїли дев’яти нагород американської театральної премії «Тоні». А у Лондоні мюзикл зіграли 2 тис. 30 разів.
Оригінальну режисуру й постановку Джерома Роббінса відтворив у Київській опереті народний артист України Богдан Струтинський.
Постійний пошук щастя і надії героями помістили у великий каркас дому, усіяного будиночками, у вікнах якого спочатку з’являється світло, а згодом воно гасне назавжди, щоб для когось засяяти знову десь у Польщі чи Америці.
(Художник-постановник — Олександр Білозуб, який 10 років працював із найупізнаванішим Тев’є-Тевелем Богданом Ступкою).
Рай традицій в Анатівці, що базується на вірі, поступово руйнується: лише трохи через прагнення молодих людей любити, а карколомно — бо є наказ вчиняти єврейські погроми.
«Вони такі щасливі, що не розуміють, які нещасні», — ці слова Тев’є про доньку Цейтель та бідного кравця Мотла, які побралися, усупереч старанням свахи видати дівчину за підстаркуватого багатія-м’ясника, є ніби ключовими для всіх анатівців.
Бо щастя — поняття відносне, не для всіх залежить від від грошей. До таких висновків підводить першооснова мюзиклу — написані за 20 років оповідання Шолом Алейхема.
Письменник, наприклад, сам не міг відразу одружитися з коханою з багатшої сім’ї, тому його історії такі правдиві. І до сліз кумедні.
Виконавцям ролі Тев’є — акторам Миколі Бутковському й Сергію Бондаренку, з одного боку, можна позаздрити (не роль, а мрія!), а з іншого — поспівчувати, бо глядач, хочеш не хочеш, порівнюватиме їхню роботу з грою визнаних метрів.
Звиклі до Тев’є-Тевеля в інтерпретації російського драматурга Григорія Горіна (вистава Театру імені Франка з Богданом Ступкою, художній фільм «Мир вашому дому»), у «Скрипалі на даху» побачать глибшу історію.
Автор перекладу Яна Іваницька (це уже її дев’ята робота в Опереті) каже, що текст не скорочували: на сцені геніальний твір від А до Я.
У вбранні головних героїв — нічого опереточного. Їхній соціальний статус близький до бідності, втім увесь одяг стриманий, але охайний — як вияв поваги до цих людей. «Декорації та музика — це дух, що підносить до неба. А вбрання — аскетичне і бідне — це підніжжя, земля...» — пояснює свою філософію художник з костюмів Ірина Давиденко.
Одним із головних художніх засобів нової постановки, зрозуміло, є музика. Шлягери з цього твору — зокрема, пісня «Санрайз, сансет» — звучать на концертах по всьому світу.
Хореографічна частина київського «Скрипаля на даху» дала можливість залучити до постановки практично всю трупу Оперети. (Балетмейстер-постановник — Вадим Прокопенко).
Масове святкування одруження перетворюється у вимріяне весілля, якого у незаможної родини не могло бути (але ж «такі щасливі, що не розуміють, що нещасні…»).
А містичний прихід із потойбіччя бабусі нібито уві сні демонструє безкінечну вигадливість батьків заради того, щоб діти були щасливі.
«Скрипаль на даху» — і в Шолом Алейхема, і в Шагала — є символом вивищеності над буденними проблемами і прагненням до кращого. «Гроші — вони круглі. Сьогодні там, а завтра вже тут, аби бути живим-здоровим. А головне — це надія!» — філософствує Тев’є.
У постановці грає юний скрипаль і частиною декорацій є варіація Шагалівського музиканта. Це єднання поколінь демонструє постійні прагнення до ідеалів і надію на краще. До нього манять і вітражі у глибині сцени, які створені під впливом робіт Марка Шагала в одному з соборів у французькому місті Мец.
Від ідеї постановки «Скрипаля на даху» у Київській опереті до втілення її на сцені спливли п’ять років. Упродовж перших чотирьох домовлялися про умови з правовласниками.
У результаті тривалих перемовин початкова сума за дозвіл з 29 тисяч євро зменшилася до п’яти (свою роль відіграло те, що з минулого року Театр оперети входить до асоціації Opera Europa).
Ще треба платити авторські відрахування плюс окрема сплата за зберігання нотного матеріалу.
Київська оперета має право показу «Скрипаля на даху» упродовж двох років. Тож поспішайте подивитися!
