Дещо про себе: я пенсіонер, мені 83 роки. Пропрацював 33 роки інженером-технологом на Київському авіаційному заводі, начальником бюро (при цьому ніколи не був членом Комуністичної партії).
Був причетним до створення осередку Народного руху України на нашому заводі, очолював його.
Був свідком і учасником державотворчих процесів у країні, тож хочу висловити думки з цього приводу.
Святкування Дня Незалежності України 24 серпня було проголошено прокомуністичною верхівкою Верховної Ради УРСР («Група 239») в антидемократичний спосіб.
Датою святкування повинно бути 1 грудня — день проведення Всеукраїнського референдуму про державний суверенітет України.
У ньому взяли участь 37 млн. 885 тис. 535 громадян, що склало 84,12% від осіб, які мали право голосувати.
«За» віддало свої голоси 90,32% від усіх, хто проголосував. Фальсифікацій на референдумі тоді ще не було.
Варто розглянути результати по областях: Крим — 54,19% «за», 42,22% — «проти» (у тому числі місто Севастополь 57,07% — «за» і 39,39% «проти»); Донецька область — 83,90% «за» і 12,88 «проти»; Луганська — 83,86 і 13,41 відповідно; Одеська — 85,38 і 11,6%; Харківська — 88,33 і 10,49; Миколаївська — 89,45 і 8,17; в інших областях «за» проголосувало більше 90% тих, що прийшли на дільниці.
Комуністи в УРСР були впевнені, що народ проголосує «проти». Якби народ проголосував проти незалежності, то на сьогодні національного свята не було б.
Такого результату було досягнуто завдяки плідній роботі з виборцями і владою масової громадської організації «Народний рух України» (НРУ), яка мала свої організації в усіх областях України і за кордоном, особливо в українських діаспорах.
Рух визнавав злочином диктатуру КПРС-КПУ, в основі якої була брехня та несправедливість, і вітав науку, в основі якої — правда і справедливість.
Недарма ж у кандидата в президенти незалежної України від НРУ В’ячеслава Чорновола було гасло: «Ні брехні!». І великий плакат із цим гаслом був на всіх мітингах НРУ.
Референдум 1 грудня 1991 р. проводили одночасно з виборами Президента України.
НРУ як масова громадська організація, створена для проведення реформ і утворення незалежної самостійної демократичної Української держави, виступив категорично проти такого поєднання цих важливих для країни питань.
Не можна було обирати Президента без вимог до кандидата: освіти (тільки вища, робоча мова і мова спілкування — тільки українська), знань (історії України, економіки, культури), досвіду роботи на вищих посадах, віку (від 35 років — до пенсійного віку), обов’язків та прав для виконання покладених зобов’язань, відповідальності за їх невиконання.
Потрібні були особливі вимоги до програм кандидатів у президенти (їх повинна була перевіряти спеціальна комісія Академії наук) та особливий текст присяги Президента на вірність Україні.
Президентом повинен бути тільки безпартійний.
Якби вибори пройшли за демократичним національним законом, то Президентом обрали б В. Чорновола, а розбудова незалежної національної Української держави велась би демократичним науковим методом.
Комуніст Л. Кравчук, будучи Головою Верховної Ради УРСР (25 липня 1991 р. — 5 грудня 1991 р.) разом із комуністами був ворогом незалежності України, тож вони внесли у проект Декларації багато антинаціональних, антинаукових, антидемократичних змін.
А вже на посаді Президента України Кравчук продовжив злочини проти України: втягнув Україну в СНД, знищив торговельний флот країни, здав в оренду РФ єдиний глибоководний морський порт у Севастополі на невигідних для України умовах, призначив на високі державні посади комуністів тощо.
