За нашії гроші нам Кучму читають

07.10.2003

      Книга «Україна — не Росія», що належить перу Леоніда Кучми i яку видавали та презентували в Москві, дійшла нарешті до українського читача. Принаймні на київському книжковому базарі «Петрівка» важкенький фоліант з нашим гарантом на всю обкладинку, вбраним в охайний костюм, на життєрадісному тлі зеленого чи то поля чи то степу з'явився тижнів зо три тому. І не просто з'явився, а й викликав неабиякий ажіотаж. Якщо у позаминулі вихідні Президент красувався мало не на кожному кроці на центральних проходах ринку, то ось уже другий тиждень, як його днем з вогнем не знайдеш.

      «У тебе Зленко лежить (мається на увазі книга «Дипломатія і політика» екс-міністра МЗС. — Авт.)? — цікавиться один продавець книжок у іншого. — А Кучму розмели: прикинь, був на трьох точках, і вже немає». Цю розмову ми випадково підслухали на «Петрівці» годині о першій дня позавчора і після того почали допитуватися, в чому ж причини такої шаленої популярності гарантової книжки. «У вас «Україна — не Росія» є?» — питаємо у продавця, який назвався Олексієм і має розкішний вибір літератури з сучасної внутрішньої і зовнішньої політики. «З Кучмою я принципово не працюю, — відрубав той. — Спитайте в центральних рядах» — «Так її там теж немає» — «Значить, розмели по держустановах».

      Олексій каже, що гортав президентський «бестселер» у Москві, але свідомо не купив для київської розкладки: «Книжка слабка і дорога — 270 рублів вона коштує у Росії. Це значить, що у нас її треба продавати не дешевше, ніж за 50 гривень, — і то навіть «троячки» не заробиш». Так що з Кучмою мати справу не дуже вигідно. Інші «приватники», менш принципові і політично свідомі, просто не знали, що на Президента буде такий попит, тому «Україна — не Росія» й по 60 гривень у Києві в дефіциті. Адже в книжкових крамницях (у тому ж «Орфеї», розташованому неподалік «Петрівки») її взагалі не закуповують, хоча покупці запитують досить часто, бо продавці аж дратуються, відповідаючи «немає».

      Однак продавці з «Петрівки» нас заспокоювали: «Ви не хвилюйтеся, почекайте, скоро книга Кучми продаватиметься у вільному доступі. З мемуарами Хілларі Клінтон теж так було: спочатку ажіотаж, а потім вони вільно лежали». Але однозначно, що президентські одкровення коштуватимуть покупцю недешево. Хіба що Адміністрація Кучми знайде додаткову кругленьку суму в бюджеті чи з позабюджетних спонсорських внесків (бо хто ж відмовить Президенту?), щоб профінансувати здешевлений «покет»-варіант видання, і зробить свій піар-проект доступнішим для українців, більшості з яких доводиться жити на мінімальну зарплату або пенсію чи й узагалі без неї.

      Утім можна й не витрачатися на цей суттєвий публіцистично-художній доробок Президента, адже він може прийти у ваші оселі й «на шару» — варто лишень увімкнути перший канал Національного радіо. Регулярно приємним голосом керівника культурного управління столичної адміністрації пана Биструшкіна доводиться до відома «маленького українця» зміст усієї товстої Президентової книжки.

      Нехай питання — чий голос, схожий на голос пана Биструшкіна, цитує поглавно Леоніда Даниловича — залишається дискусійним, але абсолютно незаперечним є той факт, що державне радіо, яке живе з податків громадян України, дещо зловживає увагою своїх годувальників, нав'язуючи їм такого роду «духовний харч» від Президента. Справді, це не єдиний засіб масової інформації, який пропагує глави з праці «Україна — не Росія». Таким ділом переймається, наприклад, ще газета «Факти», переслідуючи якісь свої, напевно, літературно-естетичні інтереси. Однак видання це — комерційне, тож передруковує Леоніда Даниловича за свої гроші, а Українське радіо робить те саме — за державні. У цьому й полягають «дві великі різниці». Цим, власне, все більше знищується одна велика різниця між Україною та, наприклад, Туркменістаном, де з державних медій лунають уривки відносно нової книжки Сапармурата Ніязова, «батька всіх туркменів». Тож не стверджуйте, панове: Україна — не Туркменістан. У повільному творенні культу особистості ми вже дуже зблизилися з Туркменістаном.

 

АНЕКДОТ У ТЕМУ

Автор анекдоту — читач «УМ» з Києва, пенсіонер Віктор Бова, розповів нам днями по телефону:

      «Приносять Президентові свіжо віддруковану книжку «Україна — не Росія». «Та шо ж це таке, бля, чого ж вона, бля, така тонка, бля, я ж писав наче багато, на товсту б книгу вистачило, бля!» — обурюється Леонід Данилович. «Та ви розумієте, — відповідають запопадливі радники, — цензура всі «бля» викинула».

  • 82% членів Американської торгівельної палати в Україні вважають боротьбу з корупцією пріоритетом №1 для України

    Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>

  • Україна і семеро гігантів

    Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>

  • Шлях через Україну

    Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>

  • Дружнє плече на шляху до ЄС

    Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>

  • Кордони для «Лікарів без кордонів»

    Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>

  • Кому мінімум, кому — банкрутство

    Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>