А вибори тут — як у Білорусі...

А вибори тут — як у Білорусі...

На початку виборчої кампанії Україну відвідала група працівників Міжнародної гельсінської федерації з прав людини, що базується у Відні. Гельсінська правозахисна федерація консультує Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раду Європи й інші міжнародні організації, тож цікаво дізнатися, яке враження склалося в інспекторів про ступінь демократичності президентських виборів в Україні.

За що сиділи, Вікторе Федоровичу?

За що сиділи, Вікторе Федоровичу?

Бути Президентом великої держави в центрі Європи — не лише почесна й престижна, а й надзвичайно відповідальна місія. Принаймні в нормальних — розвинених і демократичних — країнах кожен, хто претендує обійняти президентську посаду, повинен спершу переконатися сам, а потім переконати й народ у тому, що найбільш достойний з усіх кандидатів. 26 потенційним президентам України, зареєстрованим Центрвиборчкомом, упевненості у своїх чеснотах не бракує. От тільки декому з них навряд чи вдасться довести свою обраність іще й виборцям. Найбільше запитань, природно, викликає біографія Віктора Януковича — одного з двох «головних» кандидатів, чудові людські та господарські якості якого провладні телеканали нам активно розхвалюють по 24 години на добу.

Хотіли конкретних прикладів застосування адмінресурсу? Отримуйте!

Хотіли конкретних прикладів застосування адмінресурсу? Отримуйте!

Важко сказати, хто б іще міг так комплексно й регулярно «моніторити» по всій Україні ситуацію з дотриманням виборчого законодавства, якби не всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України. Репліки кандидатів, партій, блоків та інших учасників виборчого процесу сприймаються здебільшого як заангажовані, «піарні» і рідко коли бувають систематизовані в часі та масштабі всієї країни. У вічно зайнятого в такі гарячі деньки Центрвиборчкому до складання реєстрів виборчих перекосів руки не доходять, у ЦВК кивають на міліцію й суди — мовляв, хай вони цим займаються, до того ж Центральна виборча комісія по-своєму заангажована й проти «верхів» критично налаштовуватися не поспішає. А от хлопці з КВУ вважають своєю основною справою саме стеження за дотриманням учасниками «великих перегонів» законності та міжнародних стандартів демократичності виборів. При цьому КВУ вперто залишають за межами кола учасників виборчого процесу — представники «профільної» громадської організації й у нинішній виборчій кампанії не матимуть легітимних підстав працювати спостерігачами, і результати їхнього моніторингу, виходить, не мають жодної ваги, окрім як створення інформаційного резонансу серед кола посвячених. Уже на початку липня робота Комітету виборців України переросла в довготерміновий моніторинг кампанії з виборів Президента, цього тижня КВУ представив звіт про перший етап роботи, але заступник голови ЦВК Ярослав Давидович фактично знівелював усі старання, заявивши в інтерв'ю журналістам, що Комітет виборців не є суб'єктом процесу, тож його висновки на підставах виконаного моніторингу жодного значення для Центрвиборчкому не матимуть. Мовляв, до лампочки всі ці спроби об'єктивно й цілісно оцінити перебіг виборчої кампанії в центрі й регіонах. Хоча, якщо є бажання, — «на здоров'я». ЦВК, звісно, може лишатися при своїй думці, але, гадаємо, читачам і виборцям загалом буде принаймні незайве ознайомитися з результатами першого моніторингу КВУ кампанії-2004.

Всі статті рубрики