За що сиділи, Вікторе Федоровичу?

12.08.2004
За що сиділи, Вікторе Федоровичу?

Голова Спілки офіцерів Григорій Омельченко.

      Бути Президентом великої держави в центрі Європи — не лише почесна й престижна, а й надзвичайно відповідальна місія. Принаймні в нормальних — розвинених і демократичних — країнах кожен, хто претендує обійняти президентську посаду, повинен спершу переконатися сам, а потім переконати й народ у тому, що найбільш достойний з усіх кандидатів. 26 потенційним президентам України, зареєстрованим Центрвиборчкомом, упевненості у своїх чеснотах не бракує. От тільки декому з них навряд чи вдасться довести свою обраність іще й виборцям. Найбільше запитань, природно, викликає біографія Віктора Януковича — одного з двох «головних» кандидатів, чудові людські та господарські якості якого провладні телеканали нам активно розхвалюють по 24 години на добу.

      Кримінальне минуле пана Януковича непокоїть не лише звичайних громадян: не на жарт стурбовані можливістю отримати Президента-«зека» й військові та правоохоронці. Голова Спілки офіцерів України, народний депутат Григорій Омельченко (фракція БЮТ) вирішив звернутися до Прем'єр-міністра з відкритим листом. Перед цим Григорій Омелянович під час чергової культурно-просвітницької експедиції «Соборна Україна—2004», організованої в липні його партією — УРП «Собор», вислухав сотні запитань від своїх колег-офіцерів про те, як може людина, двічі засуджена за кримінальні злочини, балотуватися, а то й, не доведи Боже, обійняти головну посаду в державі.

      Омельченко нагадує Януковичу, що, «згідно з Конституцією, Президент є одночасно і Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України, тоді як, відповідно до чинного законодавства, особа, яка була засуджена, не може бути призначена навіть на посаду міліціонера». «Я сам — полковник Служби безпеки України», — пише «єдиному кандидатові» опозиційний нардеп. І ставить риторичне запитання: що робити офіцерам у ситуації, коли Головнокомандувачем може стати «колишній зек»? Який призначатиме на посади міністрів оборони та внутрішніх справ, голову Служби безпеки... «Чи можете ви уявити морально-психологічний стан працівників правоохоронних органів, які вас, Вікторе Федоровичу, заарештовували і притягували до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів, а суд, визнавши винним, засуджував вас двічі до позбавлення волі?! Нагадаю: ви особисто визнали свою вину у вчиненні цих злочинів. Сам факт вашого висунення кандидатом у президенти вже деморалізував роботу правоохоронних органів. У них виникли небезпідставні сумніви — чи ловити сьогодні злочинців? Адже серед них можуть бути майбутні прем'єр-міністри та кандидати в президенти», — слушно зауважує Омельченко. А заодно й нагадує керівникові уряду, що за його мовчазної згоди міністр внутрішніх справ Микола Білоконь цинічно заявив: у разі перемоги «єдиного кандидата» на президентських виборах уся міліція пиячитиме три дні. Жодної реакції на цю заяву з боку Прем'єра виборці так і не почули.

      У зверненні до Віктора Януковича Григорій Омельченко згадує, що на своєму з'їзді Спілка офіцерів України «одностайно ухвалила рішення підтримати кандидата на посаду Президента Віктора Ющенка і дійшла висновку: ви, Вікторе Федоровичу, не маєте морального права бути Президентом і Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України».

      Окрім того, депутат звертає увагу Прем'єра на те, що ніхто з виборців не може ознайомитися з документами про судимості Януковича в повному обсязі, зокрема з вироками судів, постановами слідчого (прокурора) про закриття кримінальних справ, рішеннями Донецького обласного суду щодо погашення (зняття) судимості чи реабілітації нинішнього претендента на президентство за скоєні злочини. Натомість у пресі з'являється чимало інформації — можливо, не завжди правдивої, оскільки підтвердити чи спростувати її немає можливості — про деталі «гріхів молодості» «єдиного кандидата». «Упродовж останніх місяців ЗМІ не раз оприлюднювали дані про те, що ви були вперше засуджені за розбійницький напад, вдруге — за завдавання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, і обидва рази — до позбавлення волі. Після відбуття покарання ви нібито знову скоїли тяжкий злочин — групове згвалтування, але відкупилися від потерпілої, і кримінальна справа була закрита. Пізніше, коли працювали директором автопідприємства, були заарештовані за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, але від тюрми вас врятував депутат Верховної Ради колишнього СРСР, льотчик-космонавт Береговий, за поданням якого Президія Донецького обласного суду скасувала обвинувальні вироки, закрила кримінальні справи, а вас реабілітувала», — зазначає Омельченко. Парламентарій констатує: «Заяви вашої прес-служби щодо ваших судимостей та інших вчинених злочинів ще більше заплутали ситуацію про ваше кримінальне минуле. Відповідь на всі ці запитання, що виникають у людей і в першу чергу у військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, можете дати тільки ви, Вікторе Федоровичу».

      Причому відповідь, якої народ чекає від Януковича, не повинна обмежуватися усним чи письмовим поясненням самого Прем'єра або якоюсь довідкою — цим уже нікого переконати в чистоті помислів провладного кандидата не вдасться. Голова Спілки офіцерів радить главі Кабміну «надати завірені копії таких документів (які, я впевнений, у вас є): 1. Вироки судів, якими ви були визнані винним у вчиненні насильницьких злочинів і двічі засуджені до позбавлення волі; 2. Постанови Донецького обласного суду про погашення (зняття) ваших судимостей чи реабілітацію; 3. Постанови слідчого (прокурора) про закриття кримінальних справ, порушених щодо вас за вчинення інших злочинів (за повідомленням ЗМІ, за згвалтування та розкрадання державних коштів); 4. клопотання льотчика-космонавта Г. Берегового».

      Адже всі виборці, згідно зі ст. 12, 13 Закону «Про вибори Президента України», мають право на повну і достовірну інформацію про кандидатів на «посаду» гаранта Конституції. Тим більше що, відповідно до вимог ст. 51 вищезгаданого закону, Віктор Янукович особисто дав письмову згоду на оприлюднення біографічних відомостей про себе, в тому числі і про своє кримінальне минуле.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>