Позавчора ввечері донецький «Донбас» здобув історичну першу домашню перемогу в Континентальній хокейній лізі — над ризьким «Динамо». Вирішальними виявилися зусилля другої ланки форвардів (Дадонов—Недорост—Петерссон), на рахунку якої три шайби з чотирьох. При цьому російський легіонер Євген Дадонов закинув дві шайби, зокрема й переможну, а чех Вацлав Недорост віддав аж три результативні передачі.

Призначивши Олега Блохіна на пост головного тренера «Динамо», Ігор Суркіс одночасно вирішив дві проблеми: струсонув колектив, який із попереднім наставником утратив бойовий дух, та привернув до «біло–синіх» увагу старих уболівальників, котрим дещо набридли бліді виступи динамівських товстосумів. Ім’я Блохіна, без перебільшення, має магічну силу — матч Ліги чемпіонів із відвертим аутсайдером групи загребським «Динамо» зібрав практично повний стадіон, хоча, як відомо, відвідуваність київських матчів серйозно залежить від класу суперника.

Як уже повідомляла «УМ», 2 жовтня Голосіївській райсуд столиці виніс вирок у справі Павличенків, що розглядалась понад рік. Суд визнав винними батька й сина у скоєнні вбивства судді Сергія Зубкова і присудив Павличенку–старшому довічне ув’язнення, а його сину Сергію — 13 років позбавлення волі. Ультрас «Динамо», до чиїх лав належить Сергій, послідовно відстоюють родину Павличенків різноманітними акціями, заявами, справно ходять на суд, влаштовують під його вікнами мітинги підтримки щоразу, коли відбувається засідання. А позавчора ввечері на матчі Ліги чемпіонів зазвичай вбраний у білі тони сектор активних київських фанів на НСК «Олімпійський» був несподівано чорним. «Для нас день вироку став чорним днем, і ми хотіли показати це в такий символічний спосіб», — розповів «УМ» молодий вболівальник із числа ультрас.

Отар Довженко, медіа–експерт, викладач Українського католицького університету:

— Зараз кандидати в депутати, — особливо впізнавані, ті, що є обличчями своїх політичних сил, — у принципі не можуть з’явитись у телеефірі безкоштовно. Виняток становлять хіба що деякі політичні ток–шоу, куди представників головних політсил кличуть для балансу (що не заважає іншим їхнім колегам приходити туди за гроші), та напівгромадські проекти на кшталт «Чесно».

Максим Дудка, як і багато хлопчаків, змалку марив футболом. Навіть на городі, коли батькам допомагав копати картоплю, примудрявся забавлятися з м’ячем. Згодом і взагалі став на шлях до професійного футболу, пробував сили у знаному клубі «Дніпро–75», де готують зміну до «вищолігівської» команди. Коли ж побачив по телевізору неймовірні трюки з м’ячем, обрав новий напрям. Хоч і надалі грав у футбол, але вже з привнесенням чогось нового — насамперед у віртуозності. Аж доки остаточно не переключився на футбольний фрістайл, який тепер забирає у нього весь вільний час. Саме завдяки віртуозному жонглюванню м’ячем Дудка вперше виїхав за кордон, узявши участь у чемпіонаті світу серед фрістайлерів.