Як повідомляла «УМ», 17 травня відомий український письменник Анатолій Дімаров відсвяткував своє 90–річчя. Того ж дня Президент України Віктор Янукович підписав указ про нагоро­дження письменника орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня — «за значний особистий внесок у розвиток національної літератури, вагомі творчі здобутки, багаторічну плідну діяльність». Проте прийняти високу нагороду Анатолій Андрійович відмовився. Як зазначив він у своїй заяві, таке рішення прийняв із двох причин. «Письменник повинен перебувати в опозиції до будь–якої влади, якою б вона не була. І сприймати урядову нагороду, як спробу його підкупити, — пише пан Анатолій. — Тим більше не можу прийняти нагороду з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву». Під датою і підписом заяви Дімаров поставив ще й відбиток пальця правої руки. Хто знайомий з письменником або читав його твори, цій витівці не здивується — з почуттям гумору в пана Анатолія все гаразд, навіть коли йдеться про серйозні речі.

До грандіозного шоу Мадонни в Україні залишається менше трьох місяців. Проте вже зараз приїзд співачки обріс численними міфами та чутками, які організатори спробували розвіяти , зібравши представників ЗМІ для першої прес–конференції.

Увечері 22 травня Європа обрала першу улюблену десятку виконавців, які виступатимуть у фіналі «Євробачення». Лаврові вінки одягли представники Румунії, Молдови, Ісландії, Угорщини, Данії, Албанії, Кіпру, Греції, Росії та Ірландії. Ведучі навмисне відтягнули до самого кінця оголошення явних фаворитів, так що змусили дещо похвилюватись за долю колоритних «Буранівських бабць» та ірландських близнюків Jedward.

«Для всіх прийдешніх поколінь письменників, журналістів, учителів, власне — пропагандистів і робітників Українського Слова Стельмах — взірець мовної майстерності й краси, лексичного багатства, розкішної метафоричності та безмежжя відтінків, барв і кольорів, — так відгукується про творчість Михайла Панасовича письменник Сергій Плачинда. — Його стиль — се класичне українське бароко в мові й літературі.. мовна стихія Стельмаха — то розкіш і безмежне поле для дослідників–мовознавців». Стельмах же вважав, що, маючи за вчителів Шевченка і Коцюбинського, просто не мав права писати погано. «Моя тема в літературі — любов до людини», — говорив Михайло Панасович. Дотримуючись цього девізу у своїй творчості, він був настільки щирим і переконливим, що його розуміли не лише в Україні, а й за кордоном. Твори Стельмаха перекладені 43 мовами світу, а роман «Кров людська — не водиця» став першим твором української літератури, який видрукували турецькою мовою. Сьогодні, у день 100–річчя Михайла Стельмаха, численні шанувальники його творчості, за логікою, мали б ретельно вибудовувати свій графік, аби устигнути на всі заходи, присвячені цьому ювілею. Але їм залишається хіба що вклонитися могилі Михайла Панасовича на Байковому кладовищі чи принести квіти до меморіальної дошки на будинку письменників Роліт у Києві. Оскільки на масштабне відзначення цієї дати наша держава — на жаль, це вже навіть і не дивує — не спромоглася. 5 червня вечір пам’яті Михайла Стельмаха відбудеться у Спілці письменників, в Інституті української мови запланована конференція до 100–ліття Михайла Панасовича, науковці також поїдуть на Вінниччину, на батьківщину письменника... Скромненький список подій як для вшанування людини такого рівня...