Композитор Шевченка й Олеся

Презентація монографії «Кирило Стеценко» — один із перших заходів до 130–річного ювілею композитора (1882—1922), що святкуватимуть наступного року. Монографія доктора музикознавства Лю Пархоменко не перша робота, присвячена Кирилові Стеценку, адже його долю і творчість дослідниця почала вивчати ще у 1955–му, готуючи дисертацію. Проте саме презентоване видання є найповнішим, адже містить аналіз духовних творів композитора та оприлюднює факти про роботу митця в урядах УНР, Гетьманату та Директорії, висвітлює участь композитора у заснуванні Української автокефальної православної церкви — за радянських часів монографії цих відомостей не містили. Презентація невипадково відбувалася в Національному музеї Тараса Шевченка — поет мав величезний вплив і на Кирила Стеценка, і на його вчителя Миколу Лисенка. Крім музичного оформлення поезії Шевченка, Стеценко також поклав на музику вірші Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся. Окреме місце у творчості Стеценка займала обробка фольклору. 

«У його доробку 50 опрацьованих колядок і щедрівок. Ці твори відкрили надзвичайно цікавий пантеїстично–апокрифічний пласт в українській обрядовій музиці, величезну ниву для творчості — перед українськими композиторами, — відзначила авторка Лю Пархоменко. — Ці перлинки надихнули Леонтовича, підказали Кошицю ідею стильових концертів». Дослідниця від­значила, що Кирило Стеценко не любив священицького фаху, але питання відновлення української автокефальної церкви, яким перейнявся композитор, усе змінило. Її підтримує музикознавець і редактор монографії Ірина Сікорська: «Понад 70 творів серед усієї спадщини композитора, майже третина, становлять саме духовні твори: численні літургії, і геніальна «Панахида» — після 300 років прокльонів і анафем Іванові Мазепі була здійснена Василем Липківським у супроводі першого Національного хору, яким керував саме Кирило Стеценко».

Співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ Анатолій Калиниченко відзначив особливу роль монографії, адже це перша нецензурована робота про діяча національно–культурного та церковного відродження України. Говорячи про україномовну хорову відправу Стеценка «Вінчання», створену на основі біблійних текстів, Анатолій Калиниченко не стримує захоплення: «Уявіть, яке це мало значення для національної свідомості українців?! Я скажу словами Станіслава Людкевича: «Стеценко був націоналістом у музиці».

На презентації були присутні народні артисти України Роман Майборода, Ганна Солонична, легендарний патріарх українського хорового мистецтва Павло Муравський. Зібралися й нащадки Кирила Стеценка, які успадкували його музичний талант: президент Міжнародного фонду ім. Кирила Стеценка, онук композитора скрипаль Кирило Стеценко; з Португалії прибула онука Галина Стеценко (піаністка й органістка) із сином–скрипалем Денисом; зі Львова приїхала наймолодша — 11–річна — правнучка композитора Ксенія, яка нещодавно здобула перше місце на юнацькому конкурсі скрипалів у Польщі. Усі вони виконували твори свого славного предка.

Ця презентація кни­ги — лише початок ювілейних святкувань. До осені Міжнародний фонд ім. Кирила Стеценка випустить чотири CD із творами композитора у виконанні камерного хору «Київ», найближчим часом планується презентація відеозапису «Літургії» Кирила Стеценка у Софії Київській, у травні відбудеться традиційна конференція у Веприцькому національному музеї.