Очевидно, що кого б не вибрали від України на пісенний конкурс у Дюссельдорфі, все одно знайшлися б опоненти кандидата. Проте критика, що звалилася на голову Міки, нагадує снігову лавину, яка з кожним днем набирає швидкості й росте у масі: перші поодинокі «проти» в інтернеті, які з’явилися після оприлюднення результатів, перетворилися на суцільний негатив. «Раніше Міка Ньютон для мене була просто миленькою дівчинкою, зараз же я її зневажаю!!!», «Яка у нас добра країна: і Міку на конкурс вигуляти звозить, і вкотре віддасть перше місце комусь іншому. Навіщо нам перемога, головне ж участь», «Люди, а може, даремно «паримося»? Ну повезуть зараз цей фальсифікат в особі Міки Ньютон, там його у будь–якому випадку забракують і на утилизацію відправлять» — типові відгуки з офіційного сайту національного відбору на «Євробачення».  

Років зо три тому, перед початком останньої кризи, ми констатували помітне зростання випуску фотокнижок, виникло навіть спеціалізоване видавництво — «Артбук». Водночас у столиці та регіонах пожвавішала виставкова репрезентація фотомистецтва. Усе це разом вказувало на інтелектуальну стабілізацію суспільного буття, котра тягне за собою потребу громадян у самоосмисленні в координатах Часу. А саме фотографія є найчутливішим його репрезентантом із–поміж усіх мистецтв.

Після «Мудаків», знятих два роки тому, продюсер Володимир Тихий та його кінопобратими вирішили дослідити тему еміграції. Причому не тієї, що вже відбулася, а тієї, яка зароджується в серцях і мріях українців. Загальновідомим є той факт, що бажаючих рвонути за кордон у нас — рекордна кількість. Отож роботи тут для кінематографістів буде чимало.

Тему збереження роду у своїх фільмах кіномитці, хоч і не часто, але порушують. Проте не кожному вдається донести до глядача її сакральність, глибинну простоту і водночас незбагненність. Ірині Правило, молодому телережисерові, випускниці Інституту екранних мистецтв Університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка–Карого, попри молодий вік і брак професійного досвіду, вдалося. Її фільм «Кров» за оповіданням Нодара Думбадзе, який уже був презентований як київським, так і грузинським глядачам (картину демонстрували в Тбілісі, райцентрі Чохатаурі й селі Хідіставі, де народився Нодар Думбадзе), просякнутий повагою, душевністю і мудрістю: до Грузії, України, людини. Ірина зняла й показала «Кров» у Грузії, на батьківщині Нодара Думбадзе, фактично коштом своїх рідних (Університет ім. І. Карпенка–Карого надав кіноплівку, а також сплатив виконання монтажних робіт і виготовлення грузиномовної копії фільму; Посольство Грузії в Україні компенсувало транспортні витрати, пов’язані з однією з перших поїздок режисера до Грузії).

Лауреатів французької кінопремії, яку вже звикло називають французьким «Оскаром», визначали за день до урочистостей у Лос–Анджелесі. Тут тріумфатором став Роман Поланський із фільмом «Письменник–привид» (The Ghost Writer): скандальний кінодіяч отримав найбільшу кількість нагород, зокрема за кращу режисуру, кращу адаптацію сценарію, краще редагування й кращу музику.

Поки на тижні моди у Нью–Йорку дизайнери переконували модниць і індустрію, що наступний сезон пройде під знаком 70–х, у Києві оприлюднили графік UFW, який відбудеться з 16 по 21 березня. Стабільність Українського тижня моди, який навесні пройде 28–й раз, на думку багатьох дизайнерів, останнім часом нагадувала стагнацію. Як завжди, незадоволених було в мільйон разів більше за тих, хто може запропонувати щось путнє. Прочитавши телепатограми і коментарі на форумах та в соціальних мережах, голова оргкомітету UFW Ірина Данилевська: