Бій із тінню байдужості

Населення міста Ровеньки становить приблизно одну сорокову від населення Луганської області. Натомість класних боксерів тут живе більше, ніж на решті території регіону. Практично всі вони тренуються в місцевому боксерському клубі ім. Дмитра Єлісєєва. Або — тренують. Як Олександр Філозопенко. Людина, як на наш час, унікальна. І не тільки тому, що його юні вихованці регулярно привозять зі змагань медалі й кубки. Більше вражає, чому Філозопенко взагалі займається цією невдячною справою.

Якість за смішні кошти

Комусь зі столичних снобів успіхи ровеньківських спортсменів не здадуться аж надто вражаючими: медалі (зокрема й золоті) на українських першостях серед юніорів та юнаків; минулорічне «золото» на юніорському чемпіонаті Європи і срібна медаль на першості світу цього року в Єревані Олега Коробки. Ще один вихованець Олександра Філозопенка, Сергій Чабан, через хворобу до Єревана не потрапив. Але клас свій підтвердив — на недавній спартакіаді в Харкові посів перше місце.

Мабуть, як у комерції важливе місце посів такий показник, як співвідношення «ціна/якість», так у любительському спорті для оцінювання успіхів потрібно розглянути співвідношення «результат/витрачені кошти». І тут Ровеньки, напевно, можуть претендувати на чемпіонство.

Безбатченки в боксі не витримують

— На чому ґрунтуються ваші успіхи? На талантах підопічних чи тренера? — запитую у Філозопенка.

— Дуже талановиті хлопці. Генетика в нас така закладена від народження. Тому насамперед дякуємо батькам. Не всі вони в бізнесі — є й шахтарі, нормальні роботяги. Мужики, які по слово до кишені не лізуть. У Олега Коробки батько — прохідник; у Сергія Чабана — в лаві працює. Якщо ми цих хлопців збережемо, в дорослому боксі у нас будуть нові Клички, нові Глазкови...

— Ви — тренер жорсткий чи...

— Я? Добрий. Але якщо ми цих дітей попустимо... Слабкі — не витримують, йдуть на вулицю. Відчують навантаження — думають: о–па, а вдома легше на дивані лежати, телевізор клацати. Потрібна допомога батьків. Зверніть увагу на те, як діти йдуть зі школи: у третини в руках сигарети, в інших —«слабоалкоголка». І лише третя частина нормальних. Нам хоча б цих уберегти.

— Хлопці до вас самі приходять? Не було такого, класичного, що ось — хуліган, усю вулицю затероризував. І тут приходить тренер із боксу...

— Знаєте, контингент не той. Я пробував інтернатських дітей підхоплювати. Хвацько так підхопив, вони ж бійцівські усі... Але ж ці діти відчули смак вільного життя. Ми ж раніше як жили: у хлопця батька немає — він іде до спортзалу, хоче в такий спосіб самореалізуватися. А нинішні безбатченки — ні, не витримують. Тут напружуватися треба. Пітніти.

— І яке ж майбуття ви пророкуєте своїм вихованцям?

— Сподіваємося, вони себе зарекомендують на майбутніх великих змаганнях. А в наступному році Олімпіада — перша! — для молоді. У Сінгапурі.

Обкатка

Олександр Миколайович — тренер вищої категорії, причому не лише формально, а й по суті. Реалізувати себе в роботі з дітьми Філозопенкові допомагає насамперед Олександр Тимошенко. Підприємець, журналіст (власник міської телерадіокомпанії, яку сам і створив, аж до власної телевежі), депутат Ровеньківської міської ради. Якби Тимошенко свою шалену енергію витратив винятково на власне збагачення — мабуть, уже був би олігархом мінімум регіонального рівня. А він «розмінюється» то на боксерів, то на «афганців», то ще на якісь проекти, що не обіцяють навіть політичного зиску.

— Філозопенко взяв «голий» підвал (на базі щойно створеного Ровеньківського факультету Луганського педуніверситету) у 2003 році, — розповідає Олександр Тимошенко. — Пацанів відірвав від вулиці... У бокс зазвичай ідуть ті люди, в кого занадто багато енергії — по собі знаю. От Олександр Миколайович і робить величезну роботу — спрямовує енергію цих пацанів у потрібне річище. Ви ж пам’ятаєте радянські часи — спортивних секцій було — яких хочеш. А сьогодні на майже 30 тисяч населення одна секція — бокс. Але в нас як відбувається: приїжджає Ландик (відомий на Луганщині політик із Партії регіонів. — Ред.) — просимо Ландика допомогти. Приїжджає Вася Волга (політик–соціаліст) — штангу подарував Олександру Миколайовичу. Був «губернатор» (ви це напишіть обов’язково) — він нам ринг обіцяв подарувати.

Пишемо: голова облдержадміністрації Олександр Мико­лайович Антипов обіцяв подарувати своєму тезці Філозопенку боксерський ринг. Як людина, яка очолює обласну федерацію тайського боксу.

Хоча тут, як в анекдоті, всю систему міняти треба. От, скажімо, виховав тренер у Ровеньках бійців екстра–класу, а потім змушений їх віддавати іншому тренерові в «область». Чому? Бо той набагато ближчий до облуправління спорту і, відповідно, до грошей. Можна, як виняток, тренера забрати до обласного центру (та хоч до Києва). Але хто в провінції тоді залишиться? Хто спрямовуватиме неконтрольовану енергію шахтарських дітей? Хто їй робитиме «обкатку»?

«Обкатка» в боксі — це коли навички, отримані на тренуваннях, хлопці перевіряють у реальних боях із представниками інших шкіл. Міжнародні змагання — це добре, але відбір туди — дуже жорсткий. Не всі можуть потрапити. Аби не варитися у власному соку, різні клуби проводять власні турніри. Ровеньківський клуб спромігся вже на три. Один — пам’яті першого декана факультету Володимира Бабченка, який і надав хлопцям отой голий підвал.

Про заслуги Вікторовича (Олександра Тимошенка) тренер Філозопенко говорить і у зв’язку з «обкаткою». Клуб запросили до Ростова на «Кубок Дону». Гроші збирали все тим же способом — «по нитці». Міськрада відмовилася переглядати куций свій бюджет, але хитрий Тимошенко запропонував кожному депутату викласти з власних кишень по сотні гривень і змусив за це проголосувати. Хоча не є депутатом більшості. Усього тоді назбирали 12 тисяч. Філозопенко не стримує захоплення:

— Ви уявіть: збірна Вірменії, збірна Чечні, Дагестану, Азербайджану, Краснодарський край! Там така рубка була! І ми єдині були, хто представляв Україну. Всі три наші боксери призерами стали!

—  То ви щаслива людина, Олександре Миколайовичу?

За тренера відповів один із його друзів, що сидів мовчки поруч упродовж нашої розмови:

— У нього дружина «щаслива». Усі додому тягнуть, а він — із дому. Усе задля свого боксу...

А ТИМ ЧАСОМ...

На чемпіонаті світу серед аматорів у Мілані тривають поєдинки першого кола. Позавчора у ваговій категорії до 54 кг український боксер Георгій Чигаєв програв по очках росіянину Едуардові Абзалімову — 4:9 (Чигаєв, зокрема, заробив два бали штрафу за удари суперника ліктем). У вазі до 75 кг наш Сергій Дерев’янченко не залишив шансів боснійцеві Даніелю Топаловичу: коли рефері перервав поєдинок на другій хвилині третього раунду, українець лідирував за очками 12:3 і вже двічі посилав балканця в нокдаун. У категорії до 60 кг Дмитро Буленков здобув перемогу над представником Гани Саміром Іссахом — 17:11.

Учора на ринг виходив лише один наш співвітчизник: Тарас Шелестюк (до 69 кг) у ранковій сесії розібрався з Леоном Шартуа (Швеція) — 10:3.