Дніпропетровське коріння Блохіна

Ще у далеких 70-х роках минулого століття інтелектуальний тренерський дует Лобановський — Базилевич, розмовляючи про футбол, використовував театральну та загалом мистецьку лексику. Сьогодні до подібних екскурсів вдаються чимало фахівців. І це не повинно когось дивувати. Скажімо, суто музична фраза: ансамбль — це група гравців, які талановито володіють інструментом та мають єдиний погляд на відтворення твору з диригентом. У кого є ще сумніви, що це стосується й футболу? Тим більш цікаво, яким бачить черговий крок до створення національного оркестру-збірної її тренер-диригент Олег Блохін. Напередодні товариського матчу з македонцями, який відбудеться 31 березня у Скоп'є, наставник «синьо-жовтих» оголосив список кандидатів для другого в цьому році виходу на «сцену». Нагадаємо, що під керівництвом Блохіна збірна ще жодного разу не вигравала. Ось кого покликано перервати неприємну тенденцію. >>

Трилер по-королівськи

Чвертьфінальні матчі Ліги чемпіонів у середу мали чимало навколофутбольних «цікавинок». По-перше, завдяки жеребу, який звів на цій стадії «Арсенал» та «Челсі», у півфінал уперше в історії вийде лондонська команда. По-друге, «сині» за останні шість років не змогли жодного разу виграти у «канонірів», хоча й провели 16 матчів. Крім того, команда Арсена Венгера у трьох поєдинках цього сезону тричі перемогла клуб Романа Абрамовича з однаковим рахунком — 2:1. Щодо іншого поєдинку, то з особливими почуттями очікував виходу на поле стадіону «Сантьяго Бернабеу» Фернандо Морієнтес, якого «Реал» віддав у оренду саме до «Монако». Як виявилося, мадридці даремно не заборонили форварду грати проти колишніх партнерів. Фактично у себе вдома Фернандо забив свій шостий гол у матчах Ліги чемпіонів. Щоправда, це не врятувало монегасків від більш ніж відчутної поразки. >>

«Феномен Сороса» по-медведчуківськи

Він брав пряму й опосередковану участь у низці державних переворотів. Його компанії й фонди висмоктували й висмоктують ресурси з країн «третього світу», перетворюючи їх на злиденні колонії США». Останній його проект — «Наш президент — Віктор Ющенко». Привести «месію» до влади американський спекулянт планує за допомогою «каштанової революції» на кшталт «революції троянд» у Грузії, якою він дуже «пишається». >>

Стеля недоробленої політреформи — на висоті 266?

У тій атмосфері, яка панувала вчора в кулуарах Верховної Ради, мабуть, можна було вішати сокиру — напруга, що витала в повітрі, точно не дала б їй упасти. А все через закон про вибори народних депутатів. Як уже не раз розповідала «УМ», без ухвалення й підписання Президентом цього законодавчого акту, згідно з яким вибори до парламенту відбуватимуться лише за партійними списками, ліва частина сесійної зали нізащо не проголосує за внесення змін до Конституції. Натомість абсолютна більшість мажоритарників просто криком кричить (переважно в душі) про те, що приймати такий закон — означає порушувати їхні права і права їхніх виборців, що пропорційна система недосконала, що... аргументів у «одномандатних» парламентаріїв не бракує. Але при цьому вони, бідолахи, безперечно, проголосують за стовідсотково пропорційний законопроект. А куди подітися, якщо Папа наказали? Натомість опозиція (йдеться про «Нашу Україну» та БЮТі), яка давно й послідовно виступає за перехід на «пропорційку», у цьому випадку чудово розуміє, що прагнення «більшовицьких» керівників якомога швидше «протиснути» виборчий законопроект продиктоване лише наказом зверху, бо з якихось невідомих і незбагненних причин Банковій не терпиться проштовхнути політичну реформу «тут і тепер», ну от просто негайно. >>

«Інспектор» Армітедж

Учора до Києва таки прибув перший заступник держсекретаря США Річард Армітедж. Його візит планувався ще в січні, однак низка невизначеностей, насамперед внутрішньоукраїнських, змусили перенести поїздку. >>

Кваснєвський угору не піде

Триденний офіційний візит президента Польщі Олександра Кваснєвського, що почнеться 30 березня, обійдеться без запланованого вшанування могили Кобзаря у Каневі. Як повідомили польські джерела «УМ», цей пункт програми довелося анулювати, позаяк тамтешні комунальники вирішили перерити всю Чернечу гору, прокладаючи якісь чи то тепло-, чи то водокомунікації, а крім того, після скандального звільнення директора музею Шевченка на Чернечій горі Ліхового тимчасово закрито і сам музей. Може, про це не знають відповідальні за прийом польського президента чиновники у Києві, а то вплинули б якось на канівських «жекiвців»?.. >>

«Сліпа» експертиза

Цими днями до України прибула група закордонних експертів, які планують провести чергову експертизу записів Миколи Мельниченка. Як повідомляє радіо «Свобода», двоє фахівців прибули з Росії та один — із Литви. Експертиза, як повідомляла «УМ», буде проводитись на кошти (850 тисяч гривень), які наприкінці минулого року виділив Кабінет Міністрів України. >>

Бунт на кораблі

Попри те, що депутатів, обраних в одномандатних округах, вкотре «ламають через коліно» (почалося це ще тоді, коли на початку каденції нинішнього скликання ВР чи не сотню таких кадрів, буквально «затискаючи пальці у дверях», «приєднали» до пропрезидентської більшості), примушуючи голосувати за закон про стовідсотково пропорційні вибори до парламенту, серед них усе-таки залишилися ті, хто не побоявся вголос висловити свою позицію. Учора четверо нардепів вийшли з депутатської групи «Народовладдя», яку очолює Богдан Губський (тепер у її складi 18 «багнетiв»). Василь Гаврилюк, Орест Климпуш, Олексій Козаченко та Володимир Шкляр таким чином показали, що обурені поведінкою фракції, яка не підтримала їхню пропозицію про неприйнятність голосування за «пропорційний» законопроект. >>

Ще раз — от вам і Тарас

Чималий хлопчик — вагою 4,250 кг, — якого Віктор Ющенко хоче назвати Тарасом, народився в ніч на 25 березня у віденській лікарні. Дружина лідера «Нашої України» Катерина Ющенко-Чумаченко під час вагітності обстежувалася в Україні, а от народжувати вирішила на Заході: після 40 років зростає ризик для породіллі та немовляти, а у Відні медицина потужніша за вітчизняну. >>

Мітинг після бійки

Розгром бару в центрі Сімферополя, який вчинили у понеділок вночі кримські татари, набрав широкого розголосу, перш за все, у своєму етнічному середовищі нацменшини. Уже два дні кримські татари проводять у місті акції протесту. Так, у середу вони пікетували до пізньої ночі приміщення Головного управління МВС України в Криму, скандуючи «Геть скінхедів!» та «Миллет, меджліс», перекрили рух транспорту на центральній вулиці Сімферополя — проспекті Кірова — в районі, де знаходиться міліцейський главк. А вчора роздратовані учасники акції, значна частина яких прибула з Бахчисараю, «атакували» приміщення Верховної Ради Криму на площі імені Леніна. За різними оцінками, їх зібралось близько тисячі осіб. Кримські татари кілька разів перекривали рух транспорту в центрі міста. >>

Білл схуд

Позавчора Європейський Союз наклав найбільший в своїй історії штраф за застосування монополістської практики на провідного світового розробника програмного забезпечення для персональних комп'ютерів — американську компанію «Майкрософт». Сума штрафу становить 497 млн. євро. Європейська Комісія, обгрунтовуючи це безпрецедентне рішення, вказує, що «Майкрософт» порушив союзні закони про конкуренцію, оскільки його операційна система Windows, яку найчастіше використовують у персональних комп'ютерах, ускладнює користування програмним забезпеченням інших виробників. Йдеться передовсім про сумісність Windows із додатком Media Player, який служить для відтворення аудіо- та відеофайлів. >>

Козарлюги в Аджарії?

Ще в січневій інавгураційній ейфорії грузинський президент Михайло Саакашвілі зарахував Україну до стратегічних партнерів, після ЄС, США та Росії, а тепер мало не звинувачує в сприянні Аджарії в її сепаратистських намірах. «За інформацією грузинської розвідки, в Росії, Україні і на території Панкіської ущелини Грузії з'явилися люди, котрі займаються вербуванням найманців для подальшого їх використання на випадок збройної ситуації в Аджарії», — передає текст позавчорашньої заяви Саакашвілі агенція «Новини-Грузія». >>

П'ятирічка смутку

Учора виповнилася п'ята річниця з початку бомбардувань НАТО Югославії та її провінції Косово. В цей день Косово відвідав голова дипломатії ЄС Хав'єр Солана, який, власне, і віддав наказ про бомбардування, бо на той час займав посаду генсека Альянсу. «Прогрес», що за ці роки стався в Косово, шокував Солану. «Для мене це страшне — приїхати до Приштини через п'ять років після введення в Косово міжнародної місії і побачити вбитих, спалені будинки та святині. Я розчарований і вражений», — зізнався Солана на прес-конференції після зустрічі з оонівським адміністратором провінції Гаррі Холкером. >>

Пенсії: підвищення не на 12 відсотків

На теоретичному рівні в нас усе в порядку: ми знаємо, що повинні відчувати гордість за Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Принаймні нас у цьому переконують ідеологи пенсійної реформи — невтомно й енергійно. А от якщо спуститися з небес на землю, стає ніяково: 80 відсотків українців так і не стали багатшими. Зате стали нещаснішими, адже їхні сподівання на покращення життя не виправдалися. Пенсіонери чекали грошей, багато грошей після перерахунку. Їм марилися пенсії на рівні ну хоча б прожиткового мінімуму. Держава розщедрилася на жалюгідні 4,2 відсотка. При цьому держава не вважає себе винною, так само, як і не вважає, що когось ошукала. Мовляв, люди добрі, подивіться, що в світі робиться: ніде — ні в Казахстані, ні в Молдові, ні в Прибалтиці, — здійснюючи пенсійну реформу, не перераховували вже призначені пенсії, залишивши літніх людей наодинці з їхніми інтересами. А в нас перераховують, хоч на кілька відсотків... >>

Страховий стаж і зарплата для заслуженого відпочинку

У редакційній пошті «УМ» — величезна кількість листів від читачів, що цікавляться практичними аспектами пенсійної реформи. Сьогодні ми відповідаємо на найбільш поширені запитання: як враховуватиметься трудовий стаж і зарплата для нарахування пенсії за Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». >>

Тридцятирічний Роббі

У Роббі Уїльямса — важка пора. Незабаром англійський сексі-поп-кумир відзначатиме свій 30-й день народження, і, як справжня мега-зірка, планує влаштувати з цього приводу не просто вечірку, а грандіозний святковий марафон. Планується, що «ювілейне» шоу для друзів та знайомих триватиме протягом п'яти днів. >>

Як помру, то не ховайте, а піраньям віддайте

Люди, які заповідають, аби після смерті їхнє тіло не закопували в землю, зазвичай мають на це якісь причини. Хтось віддає власний труп науці, комусь, приміром, морякам, просто хочеться, аби його прах потопили в морі, є й такі кадри, які просять їх кремувати, аби не діставатися на обід червам... Але, мабуть, навряд чи багато хто захоче, аби його останки повторили долю потенційного небіжчика німця Карла Фрідріха Ленце. Поки що Карл іще живий і здоровий, однак уже подумує про смерть. А оскільки цей тип — особа досить богемна (що з художника візьмеш), то й спосіб «поховання» для себе вигадав вельми дивний: митець написав до зоопарку Кельна листа, у якому просить, аби після відходу в інший світ його тіло... згодували піраньям. >>

Анекдоти

— Що ти більше любиш — вино чи жінок?

— Це залежить від року виготовлення. >>

Ось вам, бусурманцi, нашi «Дикi танцi»

Аби далі не було ніякої плутанини — попереджаємо відразу: раніше «Дикими танцями» народ називав пісню Руслани «Ой заграй ми музиченьку», наразі ж співачка написала нову композицію «Дикі танці». І саме на неї днями, згідно з положенням про «Євробачення», невгамовна гуцулка разом зі своєю командою відзняла кліп.
Знімали відео, що має презентувати нашого делегата у всій красі на «Євробаченні-2004», у Києві, в покинутому приміщенні Льодового палацу, який дотепні учасники дійства, натрусившись через холоднечу, охрестили «льодовиковим». Щоправда, трусилися вони недовго — слідуючи букві сценарію, який, до речі, писала Руслана, на майданчику розпалювали вогнища у бочках, палили смолоскипи на трибунах, не шкодували піротехнічного вогню і навіть притягнули справжній військовий вогнемет. Ну і, зрозуміло, власне дикі танці, які не розхолоджують аж ніяк. >>

Ювілейні торги

У неділю в БК КПІ столична публіка (далеко не лише студентська, були навіть бабці з онуками) святкувала День народження пітерського рок-гурту «АукцЫон». Незмінним складом, із традиційним блочком мінералки, а автор текстів (він же — клавішник, він же — перкусист, він же — трубач) Дмитро Озерський, як завше, зі зворушливим пакетом кефірчику, вони, мов уперше, самовіддано й до сьомого поту відпрацьовували концерт. Власне, до «АукцЫону» слово «відпрацьовували» якось і не клеїться. Навряд чи їм вдалося склепати своєю творчістю капітал. Коли після чергового концерту бачиш футболку Леоніда Фьодорова, мокру, хоч викрути, починаєш краще розуміти (ні, не музичний авангард) працю шахтарів з металургами. А на постсовєтських теренах що працівників важкої промисловості, що справжніх митців не надто розбещують. >>

У ритмі мілонги

Останнім часом баян (читай інакше — кнопковий акордеон) здобувся на прицільну увагу. То «Бульвар» друкує розгромне інтерв'ю про справи музичні — чесні й не дуже — з Володимиром Безфамільновим, яскравим представником української баянної школи; то Володимир Рунчак вшановує пам'ять Олександра Ємця суперавангардовим концертом зі своїх баянних творів у виконанні Павла Фенюка. То «Афіша» дає блискучий анонс на польське акордеонне тріо «Motion», що вихлюпує на голови шанувальників гримучий коктейль з авангарду та джазу; а між польськими акордеонами є-таки баяни... >>

Солодкий голос і неправильні повороти Даяни Росс

Сьогодні святкує свій 60-й день народження американська співачка Даяна Росс. 60-ті роки минулого століття були особливо врожайними на нові музичні таланти. Багато тодішніх дебютантів сьогоднi вже мають статус легенд. Якщо звузити пошук до найвідоміших негритянських виконавиць, які дебютували в ту вже віддалену в часі епоху, то Тіну Тернер до цього часу вважають непогамованою тигрицею рок-музики, Арету Френклін — королевою музики соул та ритм-енд-блюз. Ну а за звання королеви негритянської поп-музики роками змагалися британка Ширлі Бессі та американки Діон Ворвік і Даяна Росс. Схоже, що в остаточному підсумку перемогла остання. Бо про двох інших її «сестер»-суперниць тепер згадують нечасто. >>

Наше місце — ззаду

Ну бодай у чомусь на європейській карті ми таки маємо третє місце. Щоправда, тут є суттєве уточнення: це місце ми займаємо у кінці списку, до якого ввійшло 46 країн Європи. Йдеться про рейтинг рівня зарплат, що його оприлюднила Федерація європейських працедавців. Як повідомляє Лента.ру, Росія у цьому списку посідає 40-ву позицію. Як і в Румунії, середня погодинна оплата в Росії становить трохи більше 1 євро, або 4 відсотки від суми, яку заробляє за годину середньостатистичний громадянин Данії, де рівень зарплат найвищий у Європі, й тому прийнятий в рейтингу за 100 відсотків. Останній рядок у рейтингу займає Молдова, повідомляє УНІАН. >>

Більше двох паспортів у руки не давати

Хочете мати два закордонні паспорти? I на законних підставах? Відтепер це можливо завдяки затвердженим урядом новим правилам отримання виїзних документів. Згідно з ухваленим Кабміном порядком, честі мати одразу по два паспорти удостояться ті громадяни України, які за специфікою роботи часто бувають за кордоном, пояснив заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко. >>

Без «бумажки» ти ніхто

У вельми неприємну історію вляпався голова Старосинявської райдержадміністрації Анатолій Волошин. Під час минулорічного призначення на цю відповідальну посаду чиновник в офіційних документах, м'яко кажучи, злукавив. Майбутній президентський намісник зазначив у анкеті, що нібито закінчив Московський інститут інженерів сільськогосподарського виробництва імені В. П. Горячкіна і, відповідно, має вищу освіту. Цей документ дозволяв Анатолію Дмитровичу раніше кермувати колгоспом, згодом — очолювати райсільгоспуправління. >>

Червоне — то любов, а біле — то журба

З Днем культури збіглося урочисте відкриття виставки робіт народних майстрів у приміщенні Національної парламентської бібліотеки, організатором якої є Фонд Івана Гончара. Назва виставки — «Барви України» — цілком виправдана. Крім традиційних червоно-біло-чорних контрастів української вишивки, тут яскравіють візерунки великодніх писанок, переливаються всіма кольорами прикраси з бісеру. А глиняні іграшки, посуд, домоткані килими, вишиті рушники, український національний одяг виготовлені настільки майстерно, аж важко повірити, що це ручна робота. Причому не завжди ця робота — жіночих рук. >>

І в «зоні» треба бути людиною,

Про неписані закони «зони» здавна ходять легенди. При цьому дійсність іноді виявляється ще страхітливішою... Скоєний рік тому в одному з селищ на околиці Полтави злочин був вельми гучним у всіх значеннях слова. Бо ж своєрідне мисливське сафарі на місцевого мешканця Миколу М. тоді влаштували просто в його помешканні. Вже близько опівночі, коли господар, не підозрюючи нічого лихого, міряв кімнату кроками, випущений крізь вікно заряд картечі влучив йому в груди, завдавши тяжких поранень. >>

Три доби на печиві й на ін'єкціях

Правоохоронці чотирьох областей (Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської) були задіяні для визволення заручника — учня-старшокласника однієї з львівських шкіл, за якого викрадачі вимагали від батька-підприємця півмільйона доларів. Інакше погрожували вколоти заручнику смертельну ін'єкцію. >>

Обстріл підвищеної комфортності

Того зимового дня потяг «Київ—Рівне» на великій швидкості минав залізничну станцію Квасилів. Раптом у скло кабіни машиніста влучило щось біле. За ним ще і ще. Машиніст побачив гурт підлітків, які з узбіччя залізничної колії кидали в потяг сніжки. Все було б нічого, але скло кабіни не витримало і тріснуло. Без уваги цей факт залізничники вирішили не залишати і відразу повідомили в Рівненське лінійне управління міліції. >>

«Випадкове» вбивство

Здається, з того 1999-го минула ціла епоха. Україна — загартована «касетним» та іншими скандалами, пропущена через нове осмислення демократії, патріотизму й опозиційності, кийки правоохоронців та грати СІЗО, і все ж обдарована надією на краще, — Україна змінилася. Часто думається: а що було б, якби тоді, в «наметовому» 2001 році, і тепер, у «політреформеному» та виборному 2004-му, був живий В'ячеслав Чорновіл? Напевне, було б по-іншому. Але історія не має умовного способу, а шлях до втілення цих сподівань перекрив КамАЗ. 25 березня 1999 року в нього врізалася біла «Тойота», на правому передньому сидінні якої після відвідин Кіровограда дрімав лідер уже розколотого Народного руху. >>